Заборона експорту лісу-кругляка та мито на експорт насіння соняшнику

Для початку нагадаю, що з 1 листопада 2015 р. було запроваджено мораторій терміном на десять років на експорт всіх видів необробленої деревини, крім сосни, щодо якої обмеження почнуть діяти з 2017 року. Цей мораторій переслідує дві головні мети: природоохоронна мета — раціональне використання лісових ресурсів (читай — припинення стихійної вирубки лісу та його експорту), економічна мета — відновлення деревообробної та меблевої промисловості, що дозволить створювати більше доданої вартості всередині країни.

Про різні аспекти цієї проблеми вже написано чимало, дивіться, наприклад, тут. Міжнародна наукова література та економічна теорія вказують більше на шкідливість такої заборони експорту. Також адепти заборони експорту лісу-кругляка часто апелюють до вже українського досвіду запровадження експортного мита на насіння соняшнику в 1999 році і, як наслідок, стрімкого зростання олійно-жирової галузі та експорту олії з України. 

На перший погляд, й насправді досвід із митом на насіння соняшнику виглядає як приклад для наслідування. До 1999 року майже половина (в середньому до 1 млн т)  насіння соняшнику експортувалась, а вже із запровадженням 23%-го експортного мита в 1999 році експорт насіння соняшнику став економічно невигідним, тому практично все насіння йшло на внутрішню переробку. Варто, правда, зазначити, що в 2001 році ставку мита було знижено до 17%, а після вступу до СОТ вона щорічно зменшувалася на 1-відсотковий пункт до рівня 10%, проте це вплинуло на загальну картину. Переробні потужності олійно-екстракційних заводів за останні 16 років збільшились більш ніж у 5 разів, і зараз вони становлять близько 19,5 млн т олійних. Експорт соняшникової олії все зростає, і наразі перше місце України серед експортерів соняшникової олії в світі є предметом безмежної гордості чиновників Мінагропроду та представників сектору і галузевих асоціацій. Та і соняшник наразі залишається найбільш рентабельною культурою для агровиробників. Ніби всі в шоколаді. Проте навіть поверхневе заглиблення в деталі економіки олійного  ланцюжка наводить на доволі невтішні висновки, особливо з точки зору уроків для заборони експорту лісу-кругляка, та наштовхує на думку про подвійну мету цього заходу.

Економічна мета: чи насправді експортне мито сприяло створенню більшої доданої вартості для України?

Для відповіді на це запитання недостатньо апелювати до в рази збільшених переробних потужностей та експорту олії, пропоную звернутися до простих арифметичних розрахунків. Навмисне для цього приводжу первинні розрахунки одного з провідних на аграрному ринку аналітичних агентств «АПК-Інформ», дивіться розрахунки в таблиці 1 на прикладі середніх експортних цін в 2013/14 маркетинговому році. Ці розрахунки красномовно свідчать про те, що експортна виручка від реалізації 1 млн т насіння соняшнику в середньому на $25 млн (або на $25/т) менша від реалізації продуктів переробки  цього 1 млн т (олії та шроту). Проте ця таблиця не враховує вартість переробки, яка зараз в Україні, грубо кажучи, дорівнює 1 грн за 1 кг насіння, або $38/т. Це вартість переробки для тих, хто хоче здати на олійний завод насіння й отримати натомість олію, заплативши при цьому тільки за переробку. Звичайно, собівартість переробки має бути нижча, але тільки за умов вартості переробки на рівні $25/т переробка насіння «спрацьовує в нуль», тобто не створює доданої вартості, а за вищої собівартості навіть навпаки — зменшує додану вартість за рахунок неефективної переробки. Варто зазначити, що середні витрати на переробку 1 т насіння соняшнику в ЄС складають в середньому близько $27/т. Іншими словами, зважаючи на вищенаведені цифри, генерування додаткової доданої вартості у випадку із митом на насіння соняшнику — дуже спірне питання. 

Таблиця 1. Розрахунок виручки від реалізації соняшнику та продуктів його переробки (на прикладі середніх цін 2013/14 маркетингового року)

Джерело: «АПК-Информ» 

Природоохоронна мета: чи насправді експортне мито сприяло раціональному використанню ресурсів, у даному випадку землі?

Якщо поглянути на динаміку використання с/г площ під посіви соняшнику, то можна помітити цікаву тенденцію. По-перше, використання площ під соняшником у період з 1990 до 2013 року зросло більш ніж у тричі, з близько 1,6 млн га до більш ніж 5 млн га. Тобто  сьогодні фактично 17% ріллі в Україні знаходиться під соняшником, а в деяких регіонах ця цифра перевищує 30%. Соняшник відомий своїм виснажливим впливом на родючість ґрунтів. По-друге, зростання площ відбувалось і в «домитний» період, тобто до 2001 року. Але, і це по-третє, динаміка зростання площ у «митний» період значно перевищує зростання площ в «домитний» період. Іншими словами, без експортного мита в Україні, що більш ймовірно, зараз було б значно менше посівів соняшнику. Так, площі під соняшником розширювались би, але, за моїми підрахунками, їх було б приблизно на 1 млн га менше. Таке стрімке розширення площ з 2001 року пов’язане із нарощуванням переробних потужностей та відповідним попитом на насіння соняшнику. Тобто, якщо повернутись до експорту лісу-кругляка, Україна може отримати зворотний від очікуваного результат, а саме — збільшення вирубки лісу через надлишковий попит з боку деревопереробної галузі. Саме цей сценарій спостерігався в Індонезії.

Як висновок: якщо послуговуватися вже українським досвідом з інших секторів економіки, а саме — досвідом олійно-жирової галузі, то запровадження мораторію на експорт необробленої деревини може призвести до створення неефективної деревообробної галузі та ще інтенсивнішої вирубки лісів.

Олег Нів'євський, економіст, член Експертної ради УКАБ