Ревіталізація фаворита

Цьогорічні цінові ножиці не оминули й такої культури як льон, який вважають традиційним фаворитом серед нішевих.

По-перше, олійний льон сіють у посушливих районах, де треба замістити соняшник. Його посухостійкість зумовлена розвитком кореневої системи вглиб майже до кінця вегетації, що дає можливість отримувати врожай від 12 до 25 ц/га.  Вегетаційний період протягом 80-105 діб дозволяє збирати льон у кінці липня, тому він є зручним попередником для озимих зернових.

По-друге, олійний льон має просту технологію вирощування, не потребує застосування інсектицидів, може вирощуватися без застосування добрив.

Усе це мало б бути підставою для того, щоб льон зайняв належне місце в структурі посівів. Статистика ж демонструє іншу картину.

Низький обсяг посівних площ під льоном зумовлений тим, що його вирощування для переробки на технічну олію не конкурує на світовому ринку. Натомість український льон високих продовольчих кондицій має всезростаючий попит і збут. Експортно орієнтовані компанії здійснюють закупівлю насіння льону за максимально існуючими цінами, однак на ринку сформувався стійкий дефіцит великотоннажних машинних норм відповідної якості. І це триватиме доти, поки, принаймні, не буде скасоване експортне мито.

Економічним аргументом на користь цього є хоча б той факт, що експорт однієї тонни високоякісного насіння льону приносить в державний бюджет у 5 разів більшу суму податку на прибуток, ніж від експорту олії і шроту, вироблених з тонни соняшнику.  

Наступним кроком мало б стати включення позиції «насіння льону» до президентської програми «Здорова нація», в розділі «Здорове харчування» якої має бути закладене використання насіння льону як харчової добавки. Збільшення разом внутрішнього і експортного попитів до позначки 100 тисяч тонн на рік є саме тим обсягом, який стимулюватиме селекційну роботу та стабілізацію посівних площ.

Микола Шкурко, генеральний директор ТОВ ПВКФ «Сяйво», голова Ради директорів Громадської спілки «Асоціація розвитку льонарства і коноплярства України»