Звільнення від податку на землю та орендної плати: виважений крок чи лобіювання під «шумок» коронавірусу?

Спочатку трішки фактів та певних висновків, оскільки при прийнятті таких рішень потрібно бачити повну картину та приймати рішення на основі фактів.

1. Сільгоспвиробники вже мають доволі суттєві податкові пільги, і незрозуміло, навіщо давати ще більше.

З 1999 року аграрії мали два джерела податкових пільг — спецрежим ПДВ та фіксований сільгоспподаток, який наразі називається єдиним податком 4-ї групи (рис. 1). В 2017 році спецрежим відмінили, але єдиний податок залишився. Єдиний податок заміняє податок на прибуток та на землю і дорівнює 0,95% від нормативної грошової вартості землі, або близько 270 грн на га. Якби агровиробники користувались загальною системою оподаткування, то повинні були б сплачувати значно більші суми податків. Сукупний обсяг вигоди від єдиного податку становить більше 5 млрд грн на рік, тому незрозуміло, навіщо ще додаткові пільги.

Рисунок 1. Держпідтримка аграріїв з 1998 року

2. Не за свій рахунок або надходження від податку на землю та від орендної плати земель сільгосппризначення державної власності — це джерела доходів сільських громад.

Бюджети сільських громад наразі дуже залежать від трансфертів з Державного бюджету, решта — власні податкові та неподаткові надходження. Тільки близько 11% загальних доходів місцевих бюджетів складають власні надходження від місцевих податків і зборів, і більш ніж 50% яких генеруються джерелами, пов’язаними з землею, найбільш вагомим з яких є орендна плата за державні та комунальні землі (рис. 2). Таким чином, що ми маємо? Перше: очевидно, що центральна влада «загрібає жар руками сільських громад», адже розпорядилась собі на догоду ресурсами, які їй просто не належать. Друге: з яких джерел сільські громади зараз повинні компенсувати собі втрачені доходи, адже повноважень та відповідальності ніхто з них не знімав.

Рисунок 2. Частка надходжень від податків, пов’язаних із землею у власних надходженнях місцевих бюджетів

3. Знову на догоду середнім та великим виробникам.

В Україні так вже склалось, що аграрна політика тим чи іншим чином формулюється та виконується на користь великих і середніх сільгоспвиробників, залишаючи поза увагою дрібних та одноосібників. Варто лише згадати про мораторій на обіг земель сільгосппризначення, який впродовж майже 20 років залишав без життєво важливих інвестицій розвитку через неможливість отримати кредит під заставу власної землі, адже дрібні працюють в основному на своїй власній землі. Також нагадаю про постійні проблеми та скандали із субсидіями, які врешті-решт опиняються в кишенях великих сільгоспвиробників тощо. Та сама ситуація наразі зі звільненням від податку на землю та орендної плати за державні землі. Справа в тому, що розмір державних ділянок сільгосппризначення в середньому складає близько 80 га, відповідно, орендувати такі немалі ділянки можуть переважно середні та великі сільгоспвиробники. Також у земельних аукціонах, які з 2016 року стали обов’язковими, великі та середні мають перевагу над дрібними, оскільки в середньому вони більш прибуткові, а відтак більш спроможні в конкуренції за земельні ділянки.

4. Яким чином коронавірус заважає виробничому циклу чи виробництву в аграрному секторі в цілому, щоб обґрунтувати введення таких пільг?

Для посівної аграрії забезпечили себе задовго до карантину, зовнішня торгівля продовжується (обмеження є тільки на пасажирські перевезення) — відповідно, реалізація товару продовжується. Девальвація національної валюти тільки підвищує конкурентоспроможність вітчизняної продукції. А через підвищений нині попит аграрії можуть навіть отримати додаткову вигоду. В тваринництві — та сама ситуація, продукція виробляється і реалізовується. Тому об’єктивних важливих проблем у аграріїв, пов’язаних із карантином (коронавірусом), щоб списувати на це податки на землю та оренду, з моєї точки зору — немає.

Як висновок, звільнення від податку на землю та орендної плати за державні землі виглядає насамперед як загрібання жару урядом руками сільських громад. Його важко обґрунтувати з точки зору вже наявних податкових пільг, впливу карантину (коронавірусу) на аграріїв та з точки зору справедливості.

Олег Нів'євський, Київська школа економіки