А хто ж такі аграрії та селяни?

Тож у Громадські раді при Мінагропроді спробували визначити: «А хто ж такі аграрії чи селяни?», «Які у них інтереси?».

У сільській місцевості проживають 13,2 млн людей. Серед них існує низка груп, що перетинаються між собою і мають різні інтереси, причому, інтереси різних груп можуть бути діаметрально протилежними. Проаналізуємо інтереси основних з них.

1. Близько 7 млн власників земельних часток (паїв). Це окрема група людей, мета яких — отримання найбільшого зиску від використання власного земельного паю. Наразі є лише два варіанти: або займатися сільськогосподарським виробництвом самотужки, на власний ризик, або здавати в оренду за якомога більшу суму фермеру чи сільськогосподарському підприємству, які працюють у цій місцевості (за даними Держгеокадастру, у 2016 році у оренді було 16,48 млн га, із середньою орендною платою 1093,4 грн/га на рік. Середній розмір паю — 2,91 га (орендна плата — 3182 грн/пай/рік). Отже, загальна орендна плата у 2016 році складала близько 18 млрд грн. Ця сума займає 8,8% у структурі витрат сільгосппідприємств на виробництво сільськогосподарської продукції — це більше за витрати на оплату праці.) Чистий прибуток від рослинництва у сільгосппідприємствах із 1 га у 2015 році становив 4,8 тис. грн, орендна плата — 1,1 тис. грн, різниця помітна — 4,4 раза.

НГО сільськогосподарських земель як база нарахування орендної плати

Продаж земель сільськогосподарського призначення заборонений, а відчуження іншими (сірими) шляхами є ризикованим. Певна частина власників паїв вже не проживає у сільській місцевості, що обумовлено затяжною, понад 20 років, земельною реформою.

2. Зайняті особи, яких налічується у сільській місцевості 5,1 млн осіб, з них 2,1 млн осіб зайняті неформально (сільське, лісове та рибне господарство є основним видом діяльності неформально зайнятого населення —  40,8%). У тому числі понад  0,4 млн осіб — наймані працівники сільськогосподарських підприємств. Цілі їх зрозумілі — збереження робочого місця, висока заробітна плата, достойні умови праці та отримання соціальних гарантій, у тому числі після виходу на пенсію. У неформально зайнятого населення — збільшити доходи від своєї діяльності.

3. 46,7 тис. власників підприємств, у тому числі власники крупних сільськогосподарських формувань та 32,5 тис. фізичних осіб підприємців (ФОП). Ми не будемо торкатися проблем конкуренції між великими та дрібними підприємствами, їхня мета — отримання максимального прибутку шляхом підвищення ефективності господарювання, зокрема підвищення продуктивності праці найманих працівників тощо. Власники сільгосппідприємств активно інвестують у первинне сільгоспвиробництво, що певним чином сприяє скороченню робочих місць.

За 2016 рік лише приріст інвестицій у сільське господарство склав 15 млрд грн, і чисельність найманих працівників за цей період скоротилося на 76 тис. осіб.  Крім цього, власники бізнесу не проти оптимізувати податкові та інші платежі.

Власникам сільгосппідприємств не подобається постійне зростання орендної плати за орендовані паї, яка включається у собівартість продукції, сума цієї оплати зросла з 2010 року у 3,6 раза, з 5,3 млрд грн до понад 18 млрд грн. 

4. 10,4 тис. голів сільських та селищних рад, для яких дуже важливим є, у тому числі для виконання своїх передвиборчих обіцянок, максимальне наповнення місцевих бюджетів за рахунок зростання суми оподаткування бізнесу місцевими податками та зборами. 

Із вищенаведеного стає зрозумілим, що хоча інтереси у цих груп різні та іноді навіть протилежні, спільним для мешканців сільської місцевості є інтерес до підвищення рівня життя, доступності до благ цивілізації, збереження природного середовища. Тому Громадська рада закликає об’єднати усі зусилля влади, бізнесу та громадськості для вирішення саме цих загальних питань, які актуальні для усіх груп людей, що проживають на селі, та об’єднують їх.

Олександр Ярославський, експерт Громадської ради при Мінагропроді