Зрошенню в Україні бути?

За таких площ фактичного зрошення та дренажу неможливо подолати негативні наслідки зміни клімату на сільське господарство. Зважаючи на це, питання відновлення гідротехнічної меліорації земель є вкрай важливим. Наразі спостерігається тенденція зростання дефіциту кліматичного водного балансу, внаслідок чого до 2050 року площі ріллі в Україні з дефіцитом води може сягати майже 70%. Тому існує нагальна потреба у відновленні та розширенні зрошуваних площ в Україні.

У 2019 році урожайність сільськогосподарських культур з 1 га зібраної площі для зернових та зернобобових культур після доробки складала 49,1 ц, буряку цукрового фабричного — 461 ц, соняшнику після доробки — 25,6 ц, картоплі — 155 ц, овочів — 214 ц фруктів та ягід — 108,1 ц. Варто відзначити, що за період 1991 року до 2019 року, врожайність зазначених культур зросла майже в 2 рази, а фруктів та ягід майже в 5 разів. Проте це пов'язано із використання нових та більш продуктивних сортів та гібридів рослин, використання більш дієвих агрохімікатів та нових технологій вирощування. На жаль, полив зазначених сільськогосподарських культур в масштабах країни за даний період не зміг продемонструвати свій ефект. Оскільки лише 1% посівних площ під зерновими та соняшником  зрошується, а під картоплею лише 0,3%.

Трішки краща ситуація з овочами та фруктами, під ними зрошується 5% і 7% площ землі, відповідно. Проте вирощування сільськогосподарських культур на зрошуваних землях безперечно дає більшу врожайність. Порівнюючи дані за 2019 рік врожайності на зрошуваних землях по відношенню до врожайності на всіх посівних площах: для зернових культур врожайність більша на 37%, для соняшнику — на 17%, для картоплі — на 65%, для фруктів та ягід —  на24%, а для овочів — аж в 2,5 рази.

Не зважаючи на те, що за даними ФАО, Україна спроможна щорічно забезпечувати продуктами харчування 450-500 млн чоловік, наразі ці можливості використовуються на третину. Через низький рівень розвитку систем зрошення орних земель Україна щороку втрачає близько $1,5-2,0 млрд валютної виручки, що може оцінюватися як недотримання майже 10 млн т врожаю зернових культур.

Відсутність до останнього часу будь-якої проактивної державної політики щодо розвитку зрошуваного землеробства в Україні спричинило до відсутності капітальних інвестицій у меліоративну інфраструктуру. Технічний стан насосних станцій, магістральних та розподільчих каналів, водосховищ та інших об'єктів меліоративної інфраструктури є незадовільним. В результаті цього відбуваються великі втрати води на її шляху від водного об'єкту до поля (до 40-50%), насосні станції витрачають забагато електричної енергій для подачі води, тиск подачі води є низьким. Всі ці затрати та втрати впливають на дороговизну зрошення. В свою чергу, внутрішньогосподарські меліоративні системи, які повинні проходити безпосередньо вже по полям, наразі є або зруйнованими, або розкраденими, — тому вони потребують значних інвестицій фермерів для відновлення та побудови нових. Не зважаючи на такий плачевний стан меліоративної інфраструктури, деякі аграрні підприємства вкладали інвестиції у будівництво приватних зрошуваних систем. Але й у цьому випадку відбувається стримування залучення приватних інвестицій у зрошуване землеробство, адже процес будівництва та реконструкції приватних зрошуваних систем має багато бюрократичних перепон. 

В 2019 році була схвалена Стратегія зрошення та дренажу в Україні на період до 2030 року, яка визначає завдання, що має виконати держава для відновлення та розвитку зрошуваного землеробства в Україні. Та значним поштовхом для пріоритезації політики меліорації земель стала посуха в південних та східних областях Україні в 2020 році. 

Серед нових напрямків державної підтримки сільського господарства у 2021 році з'явилась програма з компенсація втрат посівів на Одещині у розмірі 240 млн грн, а також державна підтримка зрошення у розмірі 50 млн грн, яка передбачає компенсацію на краплинне зрошення, закупівлю зрошувальної техніки та обладнання. Прогнозується, що підтримка зрошення у 2021 році сприятиме збільшенню площ земель, які зрошуються, на 5 тис. га, валове виробництво сільськогосподарської  продукції зросте на 75 млн грн, площа земель під краплинним зрошенням зросте на 0,5 тис. га. Збільшення фінансування державної підтримки зрошення планується в 2021 році, коли повноцінно запрацює ринок землі та буде прийнятий закон «Про організації водокористувачів та стимулювання гідротехнічної меліорації земель» (реєстр. № 5202 від 04.03.2021 року). Тоді додатково з«явиться компенсація на будівництво та ремонт об»єктів меліоративної інфраструктури (насосних, водорегулюючих споруд), будівництво та ремонт внутрішньогосподарських меліоративних систем.

Згаданий законопроєкт про організації водокористувачів вже підтриманий до першого читання Комітетом ВРУ з питань аграрної та земельної політики. Він покликаний вирішити питання з відновлення та розвитку внутрішньогосподарських меліоративних систем, які разом із насосними станціями безоплатно будуть передані у приватну власність саморегулюючим неприбутковим організаціям водокористувачів. Членами таких організацій будуть фермери, які обробляють сільськогосподарські землі. Вони самостійно будуть вирішувати питання графіку подачі води, її об'єми і тиск, а також повністю регулюватимуть питання утримання, ремонту та будівництва внутрішньогосподарських меліоративних систем у межах обслуговування організації водокористувачів.

Нарешті стало вирішеним питання і щодо органу, який відповідає за формування державної політики меліорації. Міндовкілля, керуючись практикою європейських країн, передав функції Держводагентства із формування політики меліорації сільськогосподарських земель до Мінагрополітики, яке є центральним органом, що формує сільськогосподарську та земельну політику держави, а також розподіляє державну підтримку аграріям, у тому числі у сфері зрошення.

Всі дії Уряду та Верховної Ради України наразі свідчать про пріоритизацію політики зрошення в Україні. Аграрна спільнота очікує подальшого активного формування цієї сфери державної політики та створення сприятливих умов для розвитку зрошуваного землеробства.

Елліна Юрченко, к.ю.н., експертка із земельних відносин УКАБ