Камбек азотного хімпрому: рекорд п’ятирічки

Підприємства, що виробляють азотні добрива, взяли планку в 5,1 млн т продукції в фізичній вазі, що є найвищим показником за останні п'ять років. Поточна динаміка вказує на те, що взятий темп галузь цілком зможе тримати і в цьому році. Для цього є стабільно високий попит як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках.

Заводи з виробництва азотних добрив в Україні можна перелічити на пальцях однієї руки — їх п'ять. При цьому, три з них поєднані в одній структурі — Ostchem, що входить в бізнес-групу Дмитра Фірташа. Два інших — ДніпроАзот, який перебуває в сфері впливу групи Приват та державний Одеський припортовий завод (ОПЗ).

Минулого року всі заводи працювали практично на максимумі виробничих потужностей. Зокрема, найбільше зростання продемонстрував Сєвєродонецький Азот, який майже 4 роки простоював після початку окупації на Донбасі. В 2018 році на заводі частково відновили роботу на привозному аміаку, і лише в 2020 році запустили власний цех та відновили стабільну роботу. В результаті виробництво добрив на заводі зросло в 2,5  рази до 839 тис. т азотних добрив за підсумками 2020 року.

Важливим внеском в ріст галузі є також стабільна робота ОПЗ, який протягом 2017-2018 рр мав постійні перебої в роботі — переважно через те, що на підприємстві накопичили багатомільярдні борги. Лише в серпні 2019 року ОПЗ відновив стабільний випуск добрив за договором переробки давальницької сировини від компанії «Агро Газ Трейдинг». За 2020 рік ОПЗ виробив 821 тис. т карбаміду, практично наблизившись до максимуму загальних виробничих потужностей.

Основним фактором успіху протягом останніх двох років є відносна конкурентна ринкова ціна на основну сировину — природний газ. При цьому, важливою є саме не абсолютна вартість газу, а відносна — порівняно до вартості газу в інших країнах, а також співвідношення вартості газу до вартості добрив. В 2020 році це співвідношення було доволі вигідним для виробників добрив в Україні. Відтак, прибутки отримані минулого року цілком могли перекрити певні збитки попередніх проблемних періодів, особливо зважаючи на преміальність українського ринку добрив. Наявні суттєві обмеження щодо імпорту добрив в Україну, а також суттєва концентрація їх виробництва всередині країни тримають ціни на азотні добрива в Україні в середньому на 15-25% вище, ніж ціни експорту. І 2020 рік чудово це підтвердив.

Загалом, за 2020 рік Україною було експортовано 1,8 млн т азотних добрив,  з яких левова частка в 1,5 млн т припала на карбамід, а також 179 тис. т вапняково-аміачної селітри. Близько половини зазначеного обсягу карбаміду експортував ОПЗ, решту — Черкаський Азот Ostchem та ДніпроАзот. Середня ціна експорту карбаміду склала $217/т, тоді як внутрішні ціни за оцінками УКАБ в середньому були на $31 вище. По аміачній селітрі премія внутрішнього ринку порівняно до цін в портах Чорного моря була ще вищою і склала в середньому $45/т. Тобто саме на українських сільгоспвиробниках формується маржа виробників азотних добрив.

Можливість більш вигідної роботи на внутрішньому ринку розуміють і в Агро Газ Трейдингу. Якщо початково виробництво добрив на ОПЗ розглядалося суто під експортні поставки, то наразі розвиток присутності на внутрішньому ринку розглядається як рівноцінний пріоритет зовнішнім поставкам. Протягом січня-лютого на ОПЗ суттєво збільшили відвантаження карбаміду українським споживачам. Для цього, окрім відвантажень в автотранспорт, також додатково організували відвантаження карбаміду залізницею в біг-бегах.

Прогрес вітчизняного азотного хімпрому за останні роки є очевидним. Саме час було б проводити масштабні модернізації виробництв для забезпечення конкурентоспроможності в майбутньому, адже більшість вітчизняних заводів є більш енергомісткими порівняно до сучасних закордонних аналогів. Проте, на жаль, замість інвестицій  в модернізацію виробництва, спостерігаємо постійні спроби максимально обмежити доступ на український ринок.

Здорова конкуренція не всім подобається, тому вже другий рік поспіль триває суперечка щодо необхідності квотування імпорту добрив. Без квот представники хімпрому пророкують повний занепад галузі та масове скорочення робітників заводів. На фоні активного нарощення виробництва та експорту добрив, заклики обмежити імпорт виглядають дещо абсурдними, але хіба до цього звикати. Як кажуть, як мед — то й ложкою.

Роман Сластьон, генеральний директор асоціації «Український клуб аграрного бізнесу»