ФІНАЛ. Неймовірні села України 2018: Невицьке
Погляд вихоплює силует високої башти над сірою стіною серед вершин дерев ще з траси.
Автодорога всеукраїнського значення з обласного центру у гарному стані, є тут і заклади, де можна зупинитися перепочити і смачно поласувати. Це дуже доречно, адже до самого замку — вгору, вгору і вгору: 125 км на вершину колишнього кратера. З західного боку гори зберігся стовп вулканічного туфу, якому легенди приписують чудесну дітотворну силу.
Серпантином піднімаємось до самого замку. Спочатку в око впадає масштабне будівництво, розгорнуте не на одну тисячу гривень, і радянського стилю від попередньої будівлі тут майже не розгледіти. Далі, через «Сад Вагнера», закладеного Ужанською лісовою управою ще у 1879 році угорським садоводом Карлом Вагнером, опиняємось перед унікальним фонтаном, спорудженим тоді ж. Він має природний тиск води, який, за словами місцевих, дивує взимку своїми незамерзаючими струменями.
Кілька метрів — і завмираєш перед панорамою Невицького замку.
Скептики скажуть — руїнами. Дійсно, нині на його території тривають реставраційні роботи, про що власне попереджає встановлений знак.
Вхід вільний. Піднімаємось сходами до внутрішнього подвір'я, яке витягнутим овалом оточене дво-, а місцями — триповерховими стінами з просвітами колишніх бійниць та вікон. Зберіглася квадратна башта, дах якої кілька років тому частково зруйнувався, є тут і оповитий легендами колодязь — скрізь вирує атмосфера таємничості. Цікаво, що на стінах не помітно слідів перебудов, тому вважають, що зберігся автентичний вигляд замку.
Легенди розповідають, що замок побудувала чи то слов'янська княгиня, чи то турецька княжна. За одними розповідями — щоб захищати дівчат-наречених, за іншими — щоб тримати у страху місцевих, за що і отримала славу Погань-Діви. Проте легендарна фортифікація є незаперечним доказом, що основна його функція — захист від нападу ворогів, адже тут як на долоні продивляється долина.
Саме у ній доглянутими садибами хизується перед нами село Невицьке.
І тут… видих: вкотре переконуємось, що українське село не гине, а живе і дихає на повні груди. Перед тим, як вирушити у Невицьке, ми переглянули сайт селищної ради — тут вам проекти рішень, звернення, декларації, понад 30 послуг, які надає селищна рада, актуальні новини та власне уся необхідна інформація у відкритому доступі. Тут дізнаємось і про те, що у Невицькому часто приймають гостей з-за кордону: Німеччини, Словаччини, Угорщини, Норвегії, США, Китаю та інших країн.
Спеціаліст ІІ категорії Невицької сільської ради Любов Угрин, яка подала заявку на конкурс та проводить нам екскурсію замком, розказує, що разом із діджиталізацією останніми роками громада може похизуватися і позитивними інфраструктурними змінами: встановлені вказівні знаки та дзеркало на небезпечному повороті, облаштовані зупинки громадського транспорту, є пішохідні переходи, смітники, зусиллями громади заасфальтована дорога.
Більше того, маршрутом «Ужгород-Невицьке-Кам’яниця» облаштували велодоріжки протяжністю майже 20 км.
А ще при в’їзді в село хочуть встановити арку з інфобоксом.
«Тут заплановано облаштувати велопарковку, санвузол, технічну зону, зону придорожнього сервісу та інше. Наразі проекти готові, знаходяться на стадії обговорення експертів та відповідних служб», — додає сільський голова Михайло Лаба. Усі намагання — задля нарощування туристичного потенціалу Ужанської та Турянської долин й поглиблення вивчення культурної спадщини цих місць.
Погодьтеся, хто не любить заселфітися у класному місці :).
Невицьке уже зробило крок у цьому напрямку — на в’їзді у село красується робота місцевого майстра Ростислава Переверзєва, який кілька років тому залишив гамірний Київ і облаштовує «прованс» у рідному селі.
Біля знаку планують поставити ще незвичний столик з лавкою і клумбу.
«Я прибічник того, щоб за мінімум коштів зробити максимальний ефект, використовуючи природні ресурси, залучаючи активних людей, які допомагають втілювати найсміливіші задуми. Ентузіастів у нас вистачає», — посміхаючись, додає майстер, показуючи у роботі столик — облиту бетоном скатертину.
Щодо клумби, то саме на її облаштування і планують у разі виграшу витратити частину коштів конкурсу «Неймовірні села України 2018». Раніше Невицька сільська рада вже оголошувала акцію «Квітуче Невицьке», до якої запропонувала долучитися насамперед жінкам та дівчатам громади з метою якомога більшої посадки на території вулиць загального користування зелених, квіткових алей, клумб, атракцій.
«Призовий фонд конкурсу дозволить покращити екологію та санітарний стан села в сфері благоустрою та озеленення. У заявці ми вказували, що у разі виграшу плануємо придбати посадковий матеріал для озеленення території, матеріал для виготовлення кованих деталей світильників та квітників, деревину для виготовлення лав і предметів декору та ландшафту», — уточнює Любов Угрин.
У свою чергу Михайло Лаба вкотре наголошує, що при розвитку туристичної інфраструктури акцент робиться на тому, аби не порушувати історичний вигляд території, створювати усе так, аби об’єкти відповідали національним особливостям і традиціям і одночасно мали свій неповторний вигляд.
Слова знаходять підкріплення на стадіоні, де силами місцевої громади збудовано сцену 12 на 12, по обидва боки якої возвеличуються мініатюрні копії башти Невицького замку. На стадіоні вирує життя: тут проводять і День села, і фестивалі, й ігри з тенісу, шахів і шашок, а ще — з міні-гольфу, тут просто гуляють місцеві жителі з дітками у будній день. У планах — встановити канатку та облаштувати дитячий майданчик.
«Багато власних сил вклали у сцену, робили усе самі, кожен допомагав, чим міг. Головне — організувати людей, щоб вони відчули, що це їхній результат, вкладена їхня праця, тоді ніхто не псуватиме майно. Заливали самі й фундамент для футбольного поля зі штучним покриттям, обладміністрація допомогла лише покриттям. У будь-якій справі я виходжу з практичної доцільності, а не з бюрократичних моментів. Що в силі — робимо самі, а далі шукаємо грантові кошти чи іншу допомогу», — виводить свою формулу сільський голова Михайло Лаба.
Те ж стосується і поминального будинку. У якому селі ви подібне бачили? Німецькі партнери допомогли з вікнами і дверима, з двору зібрали по 200 грн — і стоїть він не загороджений, але чистий і охайний.
Та повернемось до стадіону, де триває ще будівництво і спорткомплексу, куди мають перенести клуб, облаштувати роздягальні для футболістів, їдальню, аптечний пункт, іншу інфраструктуру. У селі займається футболом 125 дітей різного віку, ще є волейбольна дівчача команда, яка у чемпіонаті області зайняла друге місце.
У старому клубі поки відремонтували лише певну частину, бо порахували, що дешевше добудувати новий. Але і творчим колективам треба займатися у комфортних умовах, поки триває будівництво. У селі їх два — «Кральовичка» та «Шовкова косиця». Перший весною цього року отримав звання народного.
Загалом Невицьке складає враження невтомного енерджайзера: там коситься трава, у садочку підфарбовують, підлаштовують, готуючись до нового сезону (до речі, у садочку теж новий ремонт, а ще японські партнери подарували плиту, а німецькі — телевізори), там вчать дітей і дорослих сортирувати сміття, діє молодіжна організація «Молодий Рух», місцеві обговорюють ідею стилізації Старого села під Венецію, діти відвідують бібліотеку, куди вже цим літом проведуть Інтернет, щоб випускникам і студентам було легше готуватися до іспитів. Та й цифри говорять самі за себе: у 2010 році, коли Михайло Лаба приймав справи як новообраний сільський голова, мінус у бюджеті складав 450 тис. грн, а вже за чотири роки громаді вдалося вийти на плюс 1 млн грн.
«Ми багато робимо власними силами. Коли село самоврядне, самодостатнє, то громада вже диктує власні умови», — каже сільський голова, додаючи, що не вистачає техніки, зокрема трактора, але поки обходяться і готові до прийому гостей без підготовки у будь-який час.
Варто зазначити, що у вересні минулого року з дружнім візитом село Невицьке відвідав Посол Королівства Норвегія в Україні Уле Тер’є Хорпестад. Зустріч відбулась на території фермерського господарства Mersy Farm. Це приватне підприємство з норвезькими інвестиціями, яке займається вирощуванням «борщового набору», а також має власну пекарню. Овочі та випічку доставляють адресно в Ужгород. Надають також благодійну допомогу лікарням, сиротинцям, малозабезпеченим верствам населення. Виконують і соціальну функцію для села: вичищають канали, забираючи матеріал на опалення, адже мають котел на щепі.
Загалом у селі проживає 1200 людей, село розділене центральною дорогою, залізницею, каналом і річкою. А відтак має і складні інженерні можливості. Та це не зупиняє на шляху до втілення ще одного амбітного плану: тут уже тривають комплексні роботи по водовідведенню, водопостачанню і спорудженню очисних споруд.
Роблять каналізацію у партнерстві з громадою німецького містечка Мюлінген. Грантовий проект погоджено ENGAGEMENT GLOBAL та вже почались роботи по бурінню свердловини в урочищі «Нивки».
У листопаді минулого року подано на конкурс ще одну великомасштабну грантову заявку на реалізацію проекту «Фабрика відродження традицій». Проект включає в собі добудову будівлі шкільного підрозділу Невицького навчально-виховного комплексу та на базі школи відкриття фабрики. Це: студія живопису, студія фольклору, студія гончарства, студія місцевої кухні, студія деревообробки, студія ковальства, весільна студія та багато іншого.
«Добудова школи дасть можливість нашим дітям та дітям сусідніх сіл отримувати якісну освіту на місці. Партнерами проекту виступають Угорщина, Словаччина, Румунія та Німеччина. Тримаємо кулаки за позитивний результат конкурсу, бо це наш біль», — показує на недобудову Михайло Лаба.
І ще плани: облаштування туристичної локації біля мосту каналу.
Ростислав Переверзєв склав кошторис та береться до розпису, мрійливо додаючи, що хотів би, аби по каналу плавали гондоли — така собі Венеція на Закарпатті.
UPD. Поки ми готували матеріал, роботи вже розпочалися.
Звідси відкривається чудовий краєвид на замок.
Місцеві підприємці отримали дозвіл на розведення риби — якраз тривають будівничі роботи.
Викладуть бруківку, поставлять лавки. Далі — пасовище, де є дві свердловини з термальними водами. Село знаходиться в активному пошуку інвестора, щоб пасовище перетворити на затребуваний курорт.
Ось така амбітна громада на Закарпатті, яка не покладаючи рук трудиться на розвиток своєї малої батьківщини. І кожен додає щось своє — неповторне.
Місце розташування: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Невицьке.
Як доїхати: їхати до Ужгорода. В Ужгороді з вокзалу пересісти на маршрутку в центр, там пройти 300 метрів до автовокзалу «Ужгород-2» (Перечинський автовокзал). Тут сісти на будь-який автобус, який проїжджає с. Невицьке.
Орієнтована вартість дороги: 450 грн в один бік (Київ-Ужгород-Невицьке).
Фінал Всеукраїнського конкурсу «Неймовірні села України 2018». Голосуємо!