Чому льон так і не зайняв лідерську позицію на українських полях

Насіння льону високих продовольчих кондицій має зростаючий ринок збуту в ЄС, але для України він обмежений через цінову конкуренцію з боку Казахстану, Росії та Канади, які займають 70% світового ринку. Внутрішній ринок насіння льону продовольчого теж малорозвинений.

«Вагомою перепоною нарощення посівів льону є наявність 10% експортного мита. Його збереження лобіюють переробники олійних культур, які разом із зерновими латифундистами не бажають поступитися жодним гектаром на користь нішевих. Потрібна державна політика аграрного відомства у відновленні сівозмін», — переконаний голова Ради директорів , генеральний директор ТОВ ПВКФ «Сяйво» Микола Шкурко.

Альтернатива соняшнику

У профільній асоціації відзначають, що олійний льон сіють у посушливих районах, де треба замістити соняшник. Його посухостійкість зумовлена розвитком кореневої системи вглиб майже до кінця вегетації, що дає можливість отримувати врожай від 12 до 25 ц/га.

Вегетаційний період протягом 80-105 діб дозволяє збирати льон у кінці липня, тому він є зручним попередником для озимих зернових. Також перевагою олійного льону є проста технологія вирощування, що не потребує застосування інсектицидів, культура може вирощуватися без застосування добрив.

Експорт однієї тонни високоякісного насіння льону приносить у державний бюджет у 5 разів більше податку на прибуток, ніж експорт олії та шроту, вироблених із тонни соняшнику

Микола Шкурко переконаний, що ці переваги є підставою для того, щоб льон зайняв належне місце в структурі посівів. Статистика ж демонструє іншу картину.

Для диверсифікації та розширення експорту

У компанії LNZ Group льон вирощують з 2015 року та відзначають, що бачать в цій культурі перспективу: у 2020 році льон займав площу в 300 га, урожайність залежно від кліматичних умов певного року складає приблизно 2-2,5 т/га.

«Сьогодні все більше людей надають перевагу здоровому харчуванню і знаходяться в пошуку якісних альтернатив. Тому для виробників льон доволі перспективна культура насамперед у розрізі диверсифікації бізнесу, по-друге — для розширення можливостей експорту. Тому, окрім льону в найближчий час плануємо вводити в сівозміну також нові нішові культури — нут та гречку», — відзначає керівник напрямку нішевих культур компанії LNZ Group Влада Сідлецька.

За її словами, льон краще вирощувати в посушливому кліматі, бо надмірна кількість вологи може вплинути на якість насіння.

Компанія збуває вирощений льон у вигляді насіння, а частину переробляє на борошно для внутрішнього ринку та з часом розглядає можливість експорту як самого льону, так і похідної продукції з нього.

Одна з найпростіших культур

У господарстві «Ріст-Агро» на Миколаївщині льон поступово займає місце соняшника.

«У нашому регіоні вже не вистачає вологи для соняшника і оскільки льон посухостійка культура плануємо все більше вводити його в сівозміну. До того ж льон у технології вирощуванні одна з найпростіших культур. Ми отримали рекомендації щодо посіву від постачальника насіннєвого матеріалу, а вже технологію вирощування освоювали самостійно. Особливих проблем не мали», — розповідає керівник ТОВ «Ріст-Агро» Руслан Нерода.

У 2020 році господарство мало 70 га льону, в новому сезоні планується  розширити площі під цією культурою до 100-120 га, що складе 10% від оброблюваних підприємством земель.

Торік врожайність льону склала 0,5-2,2 т/га. Реалізовували насіння льону відразу кільком підприємствам, одне з яких «Херсон зерно», — компанія №1 в Україні з переробки льону та виробництва лляної олії.

Вивести льонарство на новий рівень 

Микола Шкурко зазначає, що перспектива нарощення експорту з України насіння льону продовольчих кондицій є як на європейський, так і на близькосхідний ринки. Можливе також збільшення його внутрішнього споживання як харчової добавки. Але щоб вивести галузь нішевих культур, включно з льоном, на належний рівень потрібно провести комплекс заходів.

Як зазначають в Асоціації розвитку льонарства і коноплярства України, щоб стимулювати сільгоспвиробників активно займатися нішевими культурами, держава повинна компенсувати вартість насіннєвого матеріалу, задіяти інструменти фінансового стимулювання державного замовлення та подбати про забезпечення контролю аграріїв за дотриманням сівозмін.

Іванна Панасюк, Людмила Лебідь, AgroPortal.ua