Олексій Дон із Вінниччини — священик за покликанням і вчений-агроном за освітою. На 100 гектарах землі він вирощує сертифіковану органічну продукцію, понад 10 років не оре і не вносить жодних мінеральних добрив. Щодо технологій консультує не лише фермерів, але й спеціалістів найпрогресивніших арохолдингів.

Ці рядки мають солодко пахнути нутом. Він якраз вариться-пихкотить на кухні. Фермер дав мені в дорогу на пробу трошки своїх ексклюзивних круп — гречку, нут, сочевицю і навіть маш, якого досі ще не пробувала. Як додати ще пшеницю, спельту, то вийде набір для сівозміни в його фермерському господарстві «Дона Олексія Пилиповича».

Напередодні Різдва біля містечка із затишною назвою Теплик ми зустрічалися, щоби поговорити зі священиком і господарем про землю, віру, любов та майбутній урожай.

…про Столипіна і генетичні страхи

«Яка власна земля, які реформи?!» — батьки спочатку не дали Олексієві ні свого паю, ні насіння для його першого самостійного поля. Хоча в 1991-му успішно закінчив Уманський сільгоспінститут і встиг трохи попрацювати у місцевому господарстві. «У них в генах був страх», — пояснює. Колись родина зраділа Столипінській реформі, вирвалася з общини й отримала власні землі. Нагосподарюватися не встигли — «совєти» жорстко розкуркулили бабів-дідів з обох сторін, а їхні діти потрапили в жах сталінського голодомору.

«Так натерпілися, що й потім у хаті завжди обов’язково стояв стратегічний запас пшениці у мішках, — згадує Олексій Дон. — На сонці зерно регулярно просушували від кузьки і ховали знов. Зранку до ночі батьки гибіли на колгоспній ланці і заробляли палички трудоднів. Звісно, вже ні в яку перспективу від землі не вірили. У нас тут багато таких нащадків куркулів».

І тільки коли тато побачив перше синове зерно (перепитав, чи то справді все його), віддав з другого сезону свій недоторканний запас. Фермерувати Олексій почав з пшениці, сою використовував спершу тільки як гарний попередник. Лише потім знадобилася як кращий провідник до органіки.

…про випадок чи Божий промисел

Відмовитися від застосування хімії на своєму полі спонукав випадок, зізнається Дон: «Якось побачив, що сусідська соя гарно вродила попри посуху, а моя не встояла. Виявилось, через брак грошей сусід просто зовсім не вніс гербіцидів». Професійному агроному було достатньо, щоби замислитись і почати досліджувати, експериментувати, аби вже за 2 роки остаточно вийти на органічне землеробство.

Джерело фото: Ірина Садова, AgroPortal.ua
Джерело фото: Ірина Садова, AgroPortal.ua

Олексій Дон вважає, що органічне виробництво потребує особливого мислення і способу життя. Цілісна людина, в якій гармонійно поєднується те, що вона думає, говорить і робить, стає відкритою, а отже легко отримує потрібну інформацію, наче антена. Тоді спрацьовує заповітне: «Ті, що мають очі, побачать, що мають вуха, почують».

Переконаний, що цілком логічно до нього потрапила і книжка напівзабутого земляка з Тепличчини Івана Овсінського «Нова система землеробства», написана понад 100 років тому. Без жодних гербіцидів та міндобрив система Овсінського ще наприкінці ХІХ ст. приносила урожай сої 36 ц/га, відновлювала структуру ґрунту, використовувала виключно природні добрива.

…про перехідні терміни і реальні гроші

Від 3 до 5 років потрібно господарствам, щоби перейти на органічну систему. Втім, уточнює Олексій Дон, терміни залежать від правильно обраної культури. Кукурудза затягне їх до максимуму, а соя скоротить мінімально. Сам фермер практикував сою по сої, доки  гостро бракувало грошей. Тепер вже навіть соя поступається за рентабельністю іншим культурам.

Під час паломництва до Єрусалима засмакував страву хумус і дізнався, що її готують із нуту. Відтоді включив його у сівозміну, куди додалися також пожнивна гречка, сочевиця, маш, зовсім невибаглива спельта. Продовжує вирощувати пшеницю, роздаючи її пайовикам.

Економічно найвигіднішим фермер називає нут, котрий дає до 30 тис. гривень із гектара.  Продукцію легко забирають посередники, її можна купити і в столичних супермаркетах.

Якщо з малоконкурентним перед бур’янами нутом доводиться добряче наморочитися в полі, то спельту фермер навпаки називає дуже простою у вирощуванні: «Посіяв, вона все шкідливе сама навколо себе задушить. Лишається тільки зібрати». Ця культура не має в своєму складі глютену, тому дуже перспективна для хворих людей.

Джерело фото: особистий архів Олексія Дона
Джерело фото: особистий архів Олексія Дона

Фермер одразу прискіпливо рахував реальні заробітки з гектара. Порівнював їх із показниками сусідніх холдингів. «Їм, щоби покрити витрати, потрібна була мінімальна урожайність пшениці  в 46 ц/га, а мені — до 10 ц/га. Годувати дядю-виробника хімії та міндобрив мені не хочеться».

До грошей господар ставиться з повагою, як до показника результативності. Водночас повторює приказку пасічників: «Хто любить бджоли, той буде мати і бджоли, і мед. А хто любить лише мед, той, відповідно, і його не отримає. Мені вже сам процес роботи в полі приносить  задоволення і радість. Бо там життя вирує, складне, але цікаве».

«Товариш з Аргентини повернувся, — розповідає панотець. — Стояв, каже, на плантації, де норми Раундапу вже зашкалюють, бо бур’яни все одно пристосовуються. Гарні навколо рослини. І водночас моторошно стало через гробову тишу — ніщо не дзижчить, не гуде і не цвірінькає. У нас же благодать, яку важко переоцінити. Зберегти б тільки».

…про власну сівалку

Орієнтуючись на систему Овсінського, у господарстві Дона сконструювали і почали виготовляти власну оригінальну сівалку прямого посіву. Вона культивує і сіє одночасно, залишаючи після себе спушену землю. Тепер хочуть випускати її  і на продаж. Вартість агрегат дорівнюватиме десь 200-300 тис. грн.

Джерело фото: особистий архів Олексія Дона
Джерело фото: особистий архів Олексія Дона

Таким чином ще відкриють нові робочі місця. До речі, дирекція Міжнародної виставки «Інтерагро» вже запропонувала безкоштовний майданчик для демонстрації органічної сівалки у столиці.

…про ілюзії щодо великих площ

Олексій Дон, який фермерує вже понад 20 років, вважає ілюзією конкурентну перевагу господарств із великими площами. «Обсяги землі ролі не грають. Важливі інвестиції, — твердить Дон. — Думка про перевагу великих штучно нав’язана. Просто суть в інших схемах і технологіях. Малому господарству достатньо мати кілька недорогих засобів для мінімального обробітку землі — ротор, сівалку, пружинну борону, культиватор і трактор, а також вести органічне землеробство з орієнтацією на природне живлення рослин. І вони будуть високорентабельними та конкурентоздатними».

На Дні поля та семінари до фермера Дона влітку приїздить більше сотні представників малих, середніх та великих господарств, колеги з-за кордону. Як консультанта з органічного землеробства його запрошують найвідоміші своєю прогресивністю агрохолдинги, такі як «Сварог Вест Груп», «Арніка». Головний виконавчий директор бізнес-групи «Арніка» Олег Максак наголошує на тому, що агроном має працювати на полі, як хазяїн на своїй землі, як фермер, як менеджер поля, а не як найманий працівник. І тому підхід Олексія Дона та інших успішних фермерів прийнятний для філософії та ідеології «Арніки», яка хоче творчості та ініціативи від своїх агрономів. Вони мають постійно експериментувати, а органіка зараз в Україні та у світі і є найактуальнішим полігоном для експериментів.

…про гармонію, яка сама себе відновлює

Рослина, твердить фермер, насправді має все, щоби не тільки дати врожай, але й бути здоровою. Аби тільки не руйнувати гармонію в її оточенні. «Природа і Бог не створили нічого недосконалого. Порушуючи баланс, ми сприяємо тому, що земля стає не те що мертвою, а ворожою не тільки для рослини, а й для нас, людей. Не дивно, що хворіємо», — таке пояснення у агронома-священика. Натомість поставляє свої крупи хворим на алергію. Вирощене з любов’ю та від душі і йому задоволення приносить, і інших лікує.

Джерело фото: особистий архів Олексія Дона
Джерело фото: особистий архів Олексія Дона

Щоб позбутися бур’янів, підлаштовує терміни посіву, застосовує індивідуальні механічні способи. Тим, хто нарікає на навалу шкідників, зокрема, кліщів, відповідає: «На органічних площах кліщеві не дають розвороту їхні природні антагоністи хижаки-павуки. Але павуків знищує найелементарніша хімія, тоді ланцюжок і розривається. Доводиться боротися з наслідками, хоча причина нікуди не поділася. Крім того, шкідники відчувають хворобливу рослину, кидаються на неї, а оброблена, вона завжди є вразливою».

На полях Дон не має проблем з вологою. Були, каже, доки орали: «Тепер лише обережно  розпушуємо верхній 5-сантиметровий шар. Не тільки  вологу накопичуємо та зберігаємо, а ще й сприяємо ротації поживних речовин між верхнім та нижніми шарами, засвоєнню їх у доступних формах. Порівняно із цим процесом застосування міндобрив — надто примітивна річ».

…про партизанську кооперацію

«Ми пробуємо відродити загублену систему кооперації. Правда, якось так обережно, по-партизанськи», — посміхається Олексій Дон. Веде показувати свою гордість — новеньку сушарку, в монтаж якої останні 3 роки вкладали практично все зароблене. 2 роки як потроху почали використовувати. Якщо сухо порахувати, витрати окупатимуться років 10. Та місію цього об’єкту переоцінити важко. Раніше навколишнім фермерам з доробкою, логістикою суцільна катастрофа була. А тепер планують  кооперуватися навколо вирощування органіки.

Джерело фото: Ірина Садова, AgroPortal.ua
Джерело фото: Ірина Садова, AgroPortal.ua

Сучасний комплекс допоможе чистити, сушити, фасувати і відправляти продукцію. Отже, і витрати  швидше окупляться. Поряд є гарний склад: розфасовані мішки з табличками вже чекають на відвантаження. «Кооперуємось, найперше, для полегшення збуту, — пояснює Дон. — Коли все вдасться, практично кілька навколишніх районів отримають можливість для реальних заробітків. Об’єднаємо всіх бажаючих — і фермерів, і одноосібників». Зараз, маючи в обробітку 100 гектарів, фермер забезпечує роботою і зарплатою 8 штатних працівників, платить належні податки.

Кооперацію Дон називає природнім процесом, який потихеньку має визріти, розвинутися і дати плоди: «Бачу все більше свідомих виробників. Це нове покоління виростає. Воно вже сформувалося в умовах, коли минув найхаотичніший пострадянський дерибан. Із села молоді люди не так масово виїздять — вже є кого вчити. Є надія, що каліцтво переривається».

…про кавуни за Полярним колом

У тому, що 22 роки тому став душпастирем у церкві, куди ревно ходив з дитинства, і разом з тим працює з найсвідомішими фермерами, Олексій Дон не бачить аж ніякої дивини.

Джерело фото: особистий архів Олексія Дона
Джерело фото: особистий архів Олексія Дона

«Так було завжди: робота кипіла у монастирях, селекційна, до речі, теж. Люди молилися, трудилися і були відкриті для усього нового. Священиків всі знали як найосвіченіших людей, новаторів, котрі несли знання та нові технології у громади, — зовсім просто пояснює отець Олексій. — Навіть на Соловках за Полярним колом вирощували кавуни, дині і персики у ботанічному саду».

…про виноградні кісточки

Однодумців у Дона постійно більшає. Зараз налагоджує контакти з відомим харківським конструктором Леонідом Фадєєвим: «Він мудрий, бо розуміє глибинну суть. Ми потребуємо одне одного: я іду в поле, а він дає мені інструмент, машини для правильної доробки зерна».

Із колегами-сусідами обговорюють можливу переробку своєї продукції — де краще насіння брати, як хліб пекти, пластівці робити, фасувати готове.

Бачу ділянку із виноградними лозами. Господар любить виноград. Сорти випробовують різні. Планують соки консервувати, трохи вина для церкви виготовляти. Навіть є задумка постачати виноградні кісточки на спеціальні олії для ліків. Куркулю все в пригоді стане.


Ірина Садова, AgroPortal.ua

Мультимедіа