Клуб агроефективності: прибуткова пшениця і сад для душі

Фермерів  у «Родничку» три: тато, мама і 9-річний син, якого поважно називають Володимиром Володимировичем. Хлопчик у курсі усіх справ у господарстві, бесіду веде нарівні з батьками, особливо, коли йдеться про техніку.

Підхід до техніки у господарів проглядається чіткий: купують виключно нові машини. Комбайн мають імпортний, решту агрегатів — вітчизняні. На недавній виставці «АгроКомплекс» придивлялися, щоб невдовзі купити ротаційну борону, підйомники для біг-бегів  та зернову сівалку. На весну запланували ще один, вже 4-й, трактор. Володимир Володимирович випробував, чи зручно у кабіні, та отримав  фірмовий брелок.

Нинішнього сезону хлопчик жнива провів у кабіні комбайна і дуже гордиться, що сам відчув, як збирався рекордний урожай пшениці — по 60 ц/га.

Взагалі-то, визнає Володимир Яценко-старший, господарство раніше найбільший прибуток отримувало з соняшнику. Але цього року всі сподівання перевершила озима пшениця.

Сіють українські миронівські сорти. Рекордсменом став сорт Богдана. «У наших умовах зони ризикованого землеробства імпортні сорти не витримують морозів та східних вітрів, літньої посухи, — пояснює Володимир. — А наші пшениці стійкі і високоврожайні».

З гіркотою згадують втрати: був рік, коли вимерзло 190 га пшениці, яка вже гарно розкустилася. Зараз, крім пшениці та соняшнику, займаються ще ячменем, кукурудзою. Практикують чорні пари. На занятих парах вирощують еспарцет на насіння. Думали про сидерати, але погодні умови не дозволяють отримати належний ефект від них.

Непогано виходило працювати із коріандром. Та грянула війна, через яку втратили закупника. А у «Родничку» правило чітке: займатися культурами, на які є гарантований покупець: мають впевненість у збуті — тоді беруться.  На наступний сезон ставлять на пшеницю.

На засобах захисту Яценки принципово не економлять, обирають тільки оригінальні, кращих світових марок. Не зупиняє їх і висока ціна на насіння соняшнику від таких брендів, як «Сингента», «Лімагрейн», «Піонер». Розрахунки показують, що віддача є доброю. Крім того, фермер зізнається, що намагається не пропускати дні поля цих компаній та різні їхні навчання, семінари, щоби вчитися і бути в курсі ключових новинок ринку.

За освітою Володимир Яценко — педагог. 10 років був директором спортивної школи, тренував футбольну команду. У переломні часи, коли освітянам зарплати геть не платили, вирішив взяти землю на хутірці, де раніше придбав будиночок. Батьки були категорично проти, відмовляли, а дружина підтримала. У 1997-му Яценко отримав свої перші 30 гектарів завдяки держпрограмі підтримки фермерів.

Сім’я розпочинала буквально з нуля. Сіяти було нічим, тому звернулися по допомогу до місцевого господарства. Керівник допоміг, але за це доручив Яценкові пасти стадо з 250 теличок. Впорався, а що було робити!

Техніку спершу орендували, доки  спромоглися на перший МТЗ. Поступово набрали і землі в оренду, відколи у 2000-му почалося розпаювання. «Могли би зараз вже обробляти і більше 450 га, але тепер навколо вже усі землі розподілені — конкуренція»,— ділиться Яценко.

Господарює вже 20 років і не шкодує, особливо спостерігаючи, як фермерством захоплюється його син. «Найцікавіше дивитися, як різні агрегати землю обробляють і як поступово рослини розвиваються, — рішуче вставляє своє слово Володимир Володимирович. — Мене бабуся (вчителька біології) навчила вести щоденник спостережень. Я туди записую всі фази розвитку — від першого листочка і до колоса, вираховую кількість насінин, відстані між рослинками».

Фінансами у господарстві відає дружина, професійний бухгалтер. «Її слово як економіста  вирішальне», — твердять чоловіки.

Крім родини, фермерське господарство дає роботу ще 8 працівникам. «Це різні люди — від 25 до 55 років, — розповідає Володимир. — Практично всі мають вищу або середню спеціальну освіту».

Коли у Яценків 9 років тому народився дуже довго очікуваний син, вони вирішили закласти власний сад. Не для комерції, а для душі. Тепер доглядають півсотні фруктових дерев, ще півсотні — горіхових. Висадили і 50 кущів фундука з планами і надалі розширюватися. Кажуть, це довгострокова інвестиція і — спадщина.