Щороку аграрії стикаються з дилемою: коли саме сіяти озиму пшеницю, щоб отримати максимальний урожай?
Як повідомляє агродепартамент LNZ Group, оптимальні строки, безумовно, дають культурі час для формування потужної кореневої системи й підготовки до зими. Але в умовах зміни клімату, недостатньої кількості запасів вологи та непередбачуваних погодних факторів дедалі частіше постає питання — чи можна відкласти сівбу на пізніший час, і які наслідки це матиме.
Серед причин відтермінованого посіву найчастіше називають затяжну осінню посуху, затримку зі збиранням попередників або технологічні труднощі. Пізніша сівба дозволяє уникнути масового ураження злаковими мухами, які активно шкодять саме раннім посівам. Крім того, холодніший стартовий період може знизити ризики розвитку певних хвороб.
Однак головний мінус пізніх строків очевидний: рослина не встигає достатньо розвинутися до настання морозів. У результаті зростає ймовірність зріджених посівів і втрат урожайності.
Навіть якщо строки зміщуються, результат багато в чому залежить від якості виконання технологічних операцій.
Насамперед варто обирати сорти, які відповідають конкретним ґрунтово-кліматичним умовам. Ключову роль відіграє стійкість до посухи, хвороб та вилягання. У лінійці LEGEND від LNZ Group представлені п’ять сортів озимої пшениці, адаптованих під різні умови вирощування та стійких до браку вологи. Детальніше про сорти за посиланням.
Рівномірне вирівнювання поля, подрібнення грудок та правильна глибина сівби — це основа для дружних сходів. У разі пізніх строків якісне посівне ложе стає ще важливішим, адже у рослини обмежений час на укорінення.
За пізніх строків сівби норму висіву рекомендується збільшити на 10–15%. Для центральних, східних і північних областей максимальна норма не повинна перевищувати 6 млн насінин/га, тоді як для південних регіонів вона має бути значно нижчою. Оптимальна густота рослин на зиму повинна становити від 4 до 6 млн стебел/га.
Фахівці радять підвищувати норму висіву до 400–450 зерен/м², загортаючи насіння на глибину 3–4 см. Це дозволяє компенсувати скорочений період вегетації.
Вносити стартовий азот восени немає потреби, адже у цей час пшениця не проходить фазу активного кущення. Винятком можуть бути бідні ґрунти та піщані ділянки — тут допустиме мінімальне внесення азоту. Основне підживлення краще проводити навесні, по мерзлоталому ґрунту, в суміші з фосфором, калієм та сіркою, щоб стимулювати кущення і формування продуктивних пагонів. Для озимої пшениці під час посіву критично важливим є фосфор (P). Фосфор — ключовий на старті.
Обробка насіння протруйниками залишається обов’язковою. У разі пізньої сівби варто дотримуватися мінімальних норм, рекомендованих виробником, аби уникнути ризику фітотоксичності. Крім того, важливо контролювати появу злакових мух — особливо на ранніх посівах. Для рівномірних сходів можна застосовувати інсектицидні рішення, зокрема Метакса.
Пізні строки сівби озимої пшениці несуть додаткові ризики, проте за правильної технології можуть дати прийнятний результат. Вирішальними факторами є підбір сорту, точне дотримання норми висіву та глибини загортання, грамотна система живлення та захист від хвороб і шкідників.
Таким чином, відкладена сівба може стати робочим інструментом, але лише у випадку чіткого технологічного підходу та ретельного дотримання усіх агрономічних вимог.