Думка: Програми держпідтримки не допомагають агросектору

Таку думку висловив доцент Київської школи економіки, координатор дослідницького проекту UaFoodTrade Олег Нів'євський в інтерв'ю Agravery.com.

«Якщо фермери говорять, що вони помруть без дотацій, то це абсолютно ненормально. Аналогічно наркоман, який сидить на голці, не виживе без дози. Подібне відбувається зараз у Франції, Німеччині. Дотації — це наркотик. Нам потрібен здоровий сектор. Про субсидії (на голову або на гектар чи то компенсацію витрат на закупівлю матеріально-технічничних ресурсів/відсоткових ставок) я би забув як про кошмарний сон», — сказав він.

Нів»євський зазначив, що жодна з програм підтримки не стимулювала виробництво.

«Наприклад, ви вирішили скористатись частковою компенсацією відсотків по кредиту. Для цього ви спочатку приходите в банк, там кредитний офіцер порахує ваш дохід, проаналізує платоспроможність і ухвалить рішення про те, чи можна вам видати позику. Є чи нема компенсації — це не вплине на рішення банку. І от якщо вам дадуть кредит, то лише згодом після цього ви подасте заявку на відшкодування відсотків. У даному випадку сама підтримка відокремлена від рішення інвестувати у виробництво чи ні. Вона не впливає на те, дадуть чи не дадуть вам позику. Це просто як приємний бонус», — пояснив він.

Також економіст вважає, що те саме стосується відшкодування вартості будівництва тваринницьких комплексів.

«Підприємець зробив бізнес-план, узяв кредит, побудував ферму і потім окремо вирішує питання компенсації. А відшкодування вартості української сільгосптехніки, по суті, стимулює купувати менш ефективні засоби виробництва. А ми ж турбуємось про збільшення продуктивності сектору, чи не так?», — додав він.

Нів'євський вважає, що кошти слід вкладати не на пряму підтримку, а на заходи, що пов'язані з трансфертом технологій і знань.

«Необхідно через різні канали комунікації пояснювати агровиробникам, які культури приносять більше прибутку. Мають бути програми, які допоможуть фермерам крок за кроком дізнатись про більш маржинальні напрямки виробництва, наприклад, про якісь нішеві культури. І це має відбуватись протягом тривалого часу. Гроші потрібно направляти на наукові розробки та освіту. Це та річ, яка буде драйвером розвитку галузі. Дотації на голову та інші подібні речі йдуть в пісок, вони абсолютно не створюють доданої вартості», — додав він.

Крім того, на його думку, потрібно вкладати гроші у створення так званих суспільних благ. Таким благами є, наприклад, санітарні та фітосанітарні заходи, і їх підтримка набагато важливіша, ніж підтримка окремих виробників. Від боротьби держави із АЧС чи шкідниками виграють всі без винятку виробники. Поодинці дуже важко або практично неможливо досягнути в цьому результату.

«Також необхідно виправляти ті провали ринку, які є. Я бачу два таких провали в агросекторі — неможливість отримати кредит малому та дрібному виробнику та прямий або опосередкований крен політики в бік середніх та великих виробників, який ми спостерігали впродовж минулих 20 років», — підсумував Нів'євський.