Приватне фермерське сімейне господарство Павла Збінського ще навесні було на відстані одного танкового пострілу від ворога. Тобто за 3 км від лінії фронту на Житомирщині.
Сьогодні про той час на фермі нагадують грамоти від військових і розписаний автографами і подяками жовто-блакитний прапор на веранді його будинку.
М’ясо індиків, яких вирощує Павло Францович, тоді рятувало всіх — біженців із окупованих і обстрілюваних районів, військових. Та й саму родину фермера, яка не виїхала, а вирішила, що робота на перемогу важливіша.
Сьогодні тут, на щастя, тихо. Павло Францович знову взявся за звичну тяжку роботу — підіймати свою ферму. На 2 га землі він вирощує індиків, лохину, лаванду, виробляє мед. Фермер не планує розширюватися, адже дбає про якість, а не кількість.
Джерело фото: Олександр Гайду // Facebook