В гірському ланцюзі Західні та Східні Гати, а також в деяких інших частинах Індії зустрічається рослина неелакурінджі (neelakurinji, лат. Strobilanthes kunthianus) з сімейства акантові (лат. Acanthaceae). Її головна відмінність від більшості квітів — чітко виражений 12-річний цикл цвітіння.
З моменту свого відкриття в 1838 році S.kunthianus розквітала лише 15 разів і останній — в 2018 році. Представники народності Muthuvan, що живуть у цих краях, навіть рахували свій вік за кількістю побачених квітучих неелакурінджі.
Рослини ненадовго встеляють мальовничим килимом гірські схили, а потім вмирають, залишивши в землі спляче насіння. Найбільш масивні зарості неелакурінджі збереглися в національному парку Еравікулам (штат Керала), а в інших місцях зміна клімату і людина витісняють рідкісні квіти. Вивчивши супутникові знімки Західних Гатів за останні 40 років, вчені виявили, що покриті S.kunthianus площі скоротилися на 66%.
Джерело фото: Аnimalworld.com.ua