Швейцарські фермери: у пошуках ключа до успіху

Ще навчаючись в школі, моїм великим бажанням було поїхати за кордон і побачити, як там живуть люди і як розвиваються у них сучасні технології. Тому я вступила до Полтавської державної аграрної академії, бо знала, що тут зможу здійснити свою заповітну мрію. І от, цього року я вже вдруге їду на виробничу практику за кордон, в країну альпійських гір, смачного сиру і шоколаду, країну банків і високорозвиненого сільського господарства — Швейцарію. 

Практика проходила в кантоні Фрібург, неподалік від столиці  старовинного міста Берн. Ханс Еттер, мій шеф, займається вирощуванням та збиранням яблук, груш, винограду та ягід.

Запитаєте чому саме цю фірму я обрала для проходження практики? Відповідь проста: мені хотілося побачити як маленькі фермери (великі сільськогосподарські компанії я вже бачила в Німеччині) організовують своє виробництво і збут продукції, і водночас є конкурентоспроможним на ринку.

І ось я в цій неординарній родині: голова сімейства — інтелігентний, привітний, спокійний і врівноважений швейцарець та господиня — темпераментна, емоційна й прискіплива колумбійка. Тому, іноді я себе почувала в ролі Попелюшки з добрим батьком і злою мачухою. Але це жарт. Спершу господар ознайомив мене зі своїм господарством, яке перейшло йому у володіння від діда-прадіда.

Попри те, що площа сільськогосподарських угідь становить лише 3,5 га, робота є майже цілий рік, так як працює лише шеф та 2 практиканти з різних країн.

За перший місяць роботи з шефом я дізналася про методи щеплення дерев, поливну систему та систему живлення. Моя робота полягала не лише в збиранні врожаю, а й підрізанні дерев, очистці території. Як не дивно, але саме тут я вперше взяла до рук косу.

Але найголовніше, що цікавило мене як менеджера — це шляхи реалізації виробленої продукції. Збут продукції здійснюється переважно за допомогою ринку в м. Берн. Продукція возиться сюди два рази на тиждень. Але, крім того, це маленьке фермерське господарство постійно отримує запрошення на ярмарки, які проводяться на ринках та в ботанічних садах міст Цюріх, Фрібург та Невшатель.

А зібрати яблука вищого ґатунку та підготувати їх до продажу — це дуже клопітка робота і займає немало часу, тому ми наперед знали, що і коли робити та які фрукти збирати. Адже час в такій справі дуже цінний та важливий: не встиг зібрати врожай, отже все йде на сік або ж алкоголь, тобто зменшується прибуток та збільшуються затрати для його перевезення та виготовлення.

Іще одна з причин успішного і прибуткового аграрного бізнесу маленьких фермрських господарств — це участь у різноманітних програмах. Ханс Еттер вже понад 30 років бере участь в програмі NAP-PGREL.

Дана програма надає фінансову підтримку для збереження сортів фруктових дерев. Мета її — зберегти старі сорти в тій місцевості, де вони знаходяться. Двічі на рік приїздить представник компанії Fructus, оглядає дерева, розпитує скільки разів бризкали від шкідників та хвороб, які понесли затрати при цьому, перевіряє ведення відповідної документації. А ще: необхідно постійно вчитися, брати участь у міжнародних семінарах і сільськогосподарських виставках. У вересні пан Етер їздив переймати досвід у французьких садоводів, а потім своїми враженнями охоче поділився зі мною. 

В Швейцарії я не лише працювала, а й мала змогу подорожувати: побачити незрівнянну красу швейцарських Альп у Давосі, казкову архітектуру старого Берна, кришталеві озера Женеви та Люцерна, неймовірні краєвиди Невшателю. У мене була нагода познайомитись з традиціями і звичаями швейцарців, народними гуляннями.  

Швейцарія — це та країна, яка дала мені незабутні враження та доповнила практичні навички покращення та вдосконалення організації аграрного сектору в Україні, щоб вітчизняна продукція була конкурентоспроможною та могла відповідати вимогам європейського ринку. 

Ці чотири місяці у найбагатшій країні світу допомогли мені переосмислити людські цінності та пріоритети. Тут, за сотні кілометрів від Батьківщини, я зрозуміла справжню мудрість слів мого славетного земляка українського філософа Г. С. Сковороди: «Шукаємо щастя по країнах, століттях, а воно скрізь і завжди з нами; як риба в воді, так і ми в ньому, і воно біля нас шукає нас самих. Нема його ніде від того, що воно скрізь. Воно схоже до сонячного сяйва — відхили лише вхід у душу свою».

Альбіна Яцюк, магістр, факультет економіки та менеджменту, Полтавська державна аграрна академія

Финал Всеукраинского конкурса «Лучшая аграрная практика 2016». Голосуем!