Земельний рух по-європейськи: перші кроки

27 лютого 2019, 11:58 4685
Вадим Івченко

Україні потрібно рухатися в бік нормальних європейських правил обігу земель, але Верховній Раді в нинішньому скликанні не вдасться прийняти Закон «Про обіг земель сільськогосподарського призначення» за цивілізованими європейськими правилами. Поспішне ж відкриття ринку без окремих обмежень призведе до небажаних результатів для сільгоспвиробників.

Вести діалог про можливі правила відкриття ринку землі варто з точки зору національних інтересів, щоб не втратити свій національний скарб — те, що українці отримали від природи. Тільки тоді буде розвиватись аграрний сектор, він буде багатофункціональним, а не тільки сировинним додатком.

Вдала реалізація прогресивних реформ потребує міцної економіки, яка б сформувала переваги для українських фермерів. Не можна вести мову про впровадження класичного ринку землі без обмежень в умовах, коли економіка країни перебуває у стані глибокої кризи. Бо криза — це мінімальні ціни, сумнівні можливості для національного капіталу, переваги для  іноземних інвесторів та спекулянтів. 

Для створення чітких європейських правил ринку землі необхідно встановити суттєві обмеження, які б унеможливлювали зловживання і утворення монополії.

Насамперед обіг землі має відбуватись серед сільгосптоваровиробників. До землі не мають бути допущені люди, які не збираються займатись сільським господарством і які, маючи мільйонні статки в своїх деклараціях, можуть купити велику її кількість.

За приклад пропонуємо взяти французьку модель ринку землі, де закріплений розмір земельної ділянки для одного господарюючого юридичного або фізичного суб'єкта аграрного ринку. Діє не лише право першості на купівлю для власників сусідніх земель, а й зобов'язання щодо особистого користування придбаною землею протягом 15-ти років із забороною оренди. Придбати землю може лише корінний французький фермер, і в разі ефективного господарювання йому надається довгостроковий кредит для придбання земельної ділянки. 

Закон у Франції вимагає дозволу влади на будь-який акт купівлі-продажу землі або надання її в оренду. Усі операції на ринку землі сільськогосподарського призначення відслідковують державні місцеві агенції, що входять до спілки SAFER. Однією з цілей спілки є недопущення різкого зменшення сільськогосподарських угідь і скорочення кількості сімейних господарств. SAFER може перешкодити підписанню угоди на продаж землі, якщо вважає, що угода носить спекулятивний характер або операція може спричинити розпад фермерського господарства.

Наша політична сила вивчає французьку модель ринку землі. Ми вже спілкуємося з SAFER, в кінці квітня запланований візит до Франції для вивчення діючих там правил у земельному законодавстві, повноважень SAFER, умов придбання землі, можливостей кредитування.

Ми хочемо зберегти землю і побудувати аграрний устрій, який дасть можливість всім у рівних умовах працювати та створювати бізнес.

Я особисто за те, щоб збільшити обмеження на одну особу, яке пропонує уряд. Я не кажу про сади, теплиці і органіку. Якщо хтось займається органічним виробництвом, то відразу можна купувати таким виробникам землю, адже воно потребує доволі значних інвестицій і часу для переведення землеробства з традиційного в органічне.

Серед умов, які мають передувати відкриттю ринку землі, має бути захист прав власності. Поки ми в цій сфері не бачитимемо позитивних зрушень і не матимемо гарантій від тих, хто буде купувати землю, важко уявити європейські умови.

Друга умова — доступ малих і середніх виробників до кредитів. Адже сьогодні наша банківська система не працює з малими та середніми сільгосптоваровиробниками, бо вони не можуть надати повноцінну заставу для кредиту.

Третій фактор — це доступні відсотки на кредитні кошти, які сьогодні занадто великі.

Питання обмеження обігу сільськогосподарських земель стоятимуть як політичні й залежатимуть від домовленостей гравців наступної Верховної Ради.

Коли уряд внесе Закон «Про правила обігу земель сільськогосподарського призначення», все стане зрозумілим, і в кожного буде чітка позиція. Гадаю, що аграрні асоціації будуть дискутувати, домовлятися, давати пропозиції, щоб досягти єдиної консолідованої позиції в цьому питанні.

Тож ця модель ще буде формуватися, і вона, повірте, не така легка, оскільки залежить не тільки від депутатів одного комітету, а й ще від довіри людей до влади. Бо в будь-яку реформу люди повинні насамперед вірити, і над цим потрібно працювати.

Вадим Івченко, народний депутат України, заступник голови Комітету ВРУ з питань аграрної політики та земельних відносин

Думка автора може не збігатися з думкою редакції. Відповідальність за цитати, факти і цифри, наведені в тексті, несе автор.