Ціна зупинки імпорту мінеральних добрив

Перші листи, які хоч якось узаконюють дії ДФС, з’явилися лише 13 грудня.

В неформальному спілкуванні, а пізніше в замовних статтях, основною причиною дій ДФС було названо начебто ввезення російських добрив (насамперед селітри) під виглядом добрив з Литви, Казахстану, Білорусі, Узбекистану, Туреччини, Грузії, Польщі, Болгарії, США. 

В цій ситуації потрібно завважити, що, по-перше, українські імпортери укладають угоди з прямими виробниками добрив, інакше неможливо отримати сертифікати походження товару. При купівлі добрив через «другі руки» на кордоні має сплачуватись чималеньке додаткове мито. Договори про вільну торгівлю і про уникнення подвійного оподаткування мають досить жорстку процедуру виконання. 

По-друге, національна і міжнародна статистика є відкритою. За першим же запитом української митниці така статистика має надаватися компетентними органами країн походження товару. Так само жорстко контролюється міжнародний трафік товару залізничним і морським транспортом.

По-третє, реекспорт російських добрив є економічно невигідним. Доставка російських добрив на підприємства Литви, Казахстану, Білорусі, Узбекистану, Туреччини, Грузії, Польщі, Болгарії, США, перетасовка їх в іншу тару, видача внутрішніх документів і перевезення цих добрив в Україну додають до їх вартості від 50 до 100 доларів на тонні (при поточній експортній ціні селітри 168-175 $/т FOB Чорне море).

Наслідки зупинки імпорту:

1. Скорочення імпорту добрив. Йдеться не про ті майже 40 тис. тонн, які потрапили під зупинку на кордоні, а про обсяги відвантаження, які були зупинені самими імпортерами для уникнення додаткових витрат на кордоні. А це в кілька разів більше від тих вагонів, що були зупинені.

Ситуація потягне за собою розірвання або погіршення умов контрактів із закордонними постачальниками. Це знизить обсяги постачання імпортних добрив в Україну, а головне — підвищить їхню ціну.

Імпорт є невід’ємною частиною ринку добрив, завдяки чому відбувається стабілізація цін і надання аграріям альтернативних каналів постачання. Наприклад, на випадок зупинки українських підприємств, що ставалося вже неодноразово. Наслідком скорочення імпорту буде дефіцит добрив на ринку. 

2. Поточна ситуація кардинально відрізняється від боротьби з навалою російських добрив кількома роками раніше. Тоді ми мали справу з явно субсидованим російським урядом постачанням газу для потреб російської промисловості. Зараз українська хімія програє конкурентну боротьбу європейським і середньоазійським виробникам добрив. Виробникам, які мають подібні технології виробництва, схожу собівартість і великі витрати на транспортування добрив в Україну.

І якщо національному виробнику необхідно тримати розрив в 500-1000 грн з цим імпортним товаром, можливо, справа не в собівартості виробництва?
Якщо на кожній партії в 1000 тонн селітри аграрій додатково переплачує від 500 тисяч до мільйона гривень, а українські підприємства залишаються в поганому стані, можливо, проблема не в конкуренції з боку імпортерів?

3. Конкуренція — це те, що дозволяє споживачу отримати кращі умови і ціни на товар і водночас стимулює розвиток компаній та інвестиції у виробництво і інфраструктуру.

Якщо ринок знову почнуть контролювати монополісти, це в першу чергу призведе до зростання цін. І наразі це вже спостерігається. З 10 по 20 грудня ціни на базові добрива зросли від 200 до 300 грн за тонну.

4. Необґрунтована зупинка імпортних вантажів на українській митниці може призвести до дзеркальних заходів з боку держав-експортерів добрив. Більшість з них є нашими стратегічними партнерами, а це загрожує втратою великих експортних потоків і валютних надходжень.

В цій ситуації лишається лише здогадуватися, хто отримає зиск від зупинки імпорту, створення дефіциту добрив і зростання цін на ринку. Не хочеться так думати, але наразі інтереси держави і її економічних агентів, діловий імідж України, бюджети різних рівнів принесено в жертву приватним інтересам декількох груп впливу.

Сергій Рубан, директор з маркетингу і комерції агрохімічної компанії GROSSDORF