ТОП-10 вишів України. Куди рухатися аграрним закладам освіти?

Погоджуюсь, рейтинг не є репрезентативним, має географічні перекоси, адже в опитуванні взяло участь лише 120 компаній аграрного сектору-членів УКАБ, проте його важливість не варто занижувати.

Особисто для себе знайшов відповіді на запитання: по закінченню якого ЗВО залюбки забирають студентів та які спеціальності є найбільш затребуваними? Тож вирішив ними поділитися з певними власними висновками.

Досить очікувано на першому місці роботодавці-члени УКАБ визначили Національний університет біоресурсів та природокористування України (НУБіП). 17% вважають, що студенти цього університету є найкраще підготовленими на аграрному ринку праці.

Досить несподівано з 15% другу сходинку посів Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана. Я особисто чув багато нарікань щодо цього закладу, проте у даному випадку КНЕУ користується повагою серед роботодавців через підготовку студентів саме за економічними напрямками: «економіка», «менеджмент» та «облік і аудит».

Також досить очікувано третім став Сумський національний аграрний університет. Він стабільно займає друге місце у різних рейтингах серед аграрних закладів вищої освіти, поступаючись НУБіП, тож має 7% і «бронзу», пропустивши вперед КНЕУ. Економічні спеціальності вивели на четверте місце і Національний університет «Києво-Могилянська академія».

Висновок №1. Маємо по два лідери серед ЗВО України, які готують спеціалістів з сільського господарства, — НУБіП і СНАУ. І два виші, випускники яких користуються попитом на ринку праці серед аграрних компаній за економічними напрямками, — КНЕУ і Києво-Могилянська академія.

Щодо якості навчання. 51% респондентів звертають увагу при виборі майбутніх працівників на цей фактор, що, власне, є логічним, адже кожен роботодавець хоче отримати висококваліфікованого спеціаліста одразу. Досить незначну роль відіграє репутація закладу — 12%.

А це означає, що освітні заклади не переймаються своєю репутацією, адже роботодавець не дуже на це зважає. У той же час подібні опитування за кордоном свідчать, що репутація закладу стоїть поруч із якістю навчання. Ці два показники і корелюють затребуваність на ринку випускників, тому українським ЗВО уже зараз потрібно працювати над власним іміджем і репутацією.

Що треба зробити, щоб репутація закладу зросла?

Насамперед активніше напряму спілкуватися з роботодавцями. По-друге, напрацювати власну маркетингову політику. Я більше ніж переконаний, що у кожному закладі вищої освіти є кафедра маркетингу. Пазл складається досить просто: підключайте ваших майбутніх маркетологів для популяризації альма-матер.

Висновок №2. Якість навчання і репутація будуть визначальними для ЗВО в майбутньому. Вже зараз вишам треба розвивати репутацію та вміти нею управляти, щоб роботодавці вірили, що бренд того чи іншого закладу є знаковим і під ним криється якісна освіта. Це і є стратегія для розвитку аграрних вишів України.

Якщо подивитися на перелік спеціальностей, які були запропоновані на оцінювання роботодавцям, їх було 7: «економіка», «облік і аудит», «маркетинг», «менеджмент зовнішньоекономічної діяльності», «агроінженерія», «агрономія», «ветеринарія». Уже передбачаю шквал критики, що у вишах є величезна кількість інших спеціальностей, тож чому їх не врахували: скажімо, «екологія», «виробництво і переробка продукції тваринництва» тощо.

Відповідь на поверхні: в Україні спільно з НУБіП України у вересні 2019 року стартує новітня магістерська програма «Агрокебети», яка передбачає навчання за 4-ма основними блоками, які, на думку роботодавців, є найважливішими для випускників аграрного вишу: «Агрономія», «Агроінженерія», «Тваринництво» (в т.ч. з елементами ветеринарії), «Економіка і лідерство». Тому у дослідженні акцентували увагу на вищезазначених спеціальностях. Думаю, що наступного року кількість спеціальностей у рейтингу буде розширена.

Виключно столичні ЗВО лідирують за економічними напрямками. Очевидно, що більшість штаб-квартир аграрних компаній знаходиться у Києві, тому відповідно і високий рівень лояльності до цих вишів.

Наступного року, очевидно, треба буде менше працювати зі штаб-квартирами, йдучи у регіони, щоб зрозуміти, звідки вони беруть спеціалістів, бо в цьому випадку за напрямком «економіка» рейтинг не відображає реальність.

Якщо ж проаналізувати аграрні спеціальності, то незаперечним лідером є НУБіП. Як на мене, ситуація повністю відповідає реаліям.

Висновок №3. Регіональним вишам необхідно підтягувати рівень викладання економіки і менеджменту, або ж регіональним ЗВО аграрного спрямування концентруватися на аграрних спеціальностях і менше на економіці.

Загалом закладам вищої аграрної освіти потрібно тісніше співпрацювати з роботодавцями. Тут посипаю голову попелом. Усім вишам потрібно піднімати свою репутацію, відпрацьовувати маркетингову політику таким чином, щоб аграрні ЗВО були популярними, «на слуху», а їхня репутація не викликала ні у кого сумніву та суперечок.

Не кожен окремий студент-випускник, а сам заклад вищої освіти має бути тим стрижнем, на який нанизується основна освітянська політика.

Алекс Ліссітса, президент асоціації «Український клуб аграрного бізнесу», генеральний директор ІМК