Антибіотикорезистентність — головний виклик 2025 року за версією Всесвітньої організації охорони здоров'я тварин (WOAH). Дійсно, сьогодні антибіотикорезистентність у тваринництві є однією з найнебезпечніших загроз для глобального здоров'я, що стосується не лише тварин, а й людей.
Відповідно, ветеринарна медицина, як частина загальної системи охорони здоров'я, потребує надійних, швидких та сучасних рішень для протидії цій проблемі.
То чим же загрожує антибіотикорезистентність? Тривале або неналежне використання антибіотиків веде до мутацій у бактерій, які стають стійкими до лікування. Отже, традиційні методи лікування стають менш ефективними, що призводить до зростання захворювань і смертності серед тварин. Недостатній контроль за реалізацією антибіотиків на практиці призводить до їх застосування без належних показань, а іноді навіть із метою профілактики.
Безконтрольне використання антибіотиків може стати причиною зниження імунітету у тварин, що робить їх значно більш вразливими до інфекцій. До того ж резистентні бактерії можуть поширюватися у природі, що додатково ускладнює боротьбу з інфекціями.
З економічного погляду зростання антибіотикорезистентності призводить до збільшення витрат на лікування, а також до втрат у виробництві через хвороби тварин. Крім того, погіршення якості продукції може зменшити її конкурентоспроможність на ринку.
В Україні заходи, спрямовані на боротьбу з антибіотикорезистентністю в тваринництві, лише починають впроваджуватися. Ведеться робота над створенням національної програми, яка включає моніторинг використання антибіотиків у ветеринарії, а також просвітницькі кампанії для фермерів.
У країнах Європейського Союзу ситуація є більш контрольованою. ЄС запровадив стратегії, спрямовані на зменшення використання антибіотиків у тваринництві, зокрема програму «One Health», яка об'єднує охорону здоров'я людей, тварин і екосистеми. У межах цієї програми проводяться дослідження, моніторинг, а також впроваджуються нові методи лікування, такі як використання аутогенних вакцин.
Аутогенні вакцини використовують у ветеринарії для профілактики та контролю інфекцій. Вони виготовляються з ізольованих зразків із хворих тварин і можуть бути адаптовані до конкретних умов господарства. Це дозволяє зменшити використання антибіотиків завдяки вакцинації.
За останнє десятиліття в європейському тваринництві дедалі частіше застосовуються аутогенні вакцини для профілактики захворювань, які не підлягають реєстрації. Зазвичай їх використовують саме в птахівництві, оскільки птиці вирощується найбільше. Однак аутогенні вакцини набувають ширшого використання у вирощуванні великої рогатої худоби, свиней і навіть риб.
Аутогенні вакцини в минулому були виключені з законодавства ЄС і регулювалися незалежно державами-членами, що призвело до відмінностей у підходах і вимогах. Водночас у 2022 році регулювання виробництва, контролю та використання інактивованих аутогенних вакцин були уніфіковані Регламентом 2019/6.
Для розробки аутогенних вакцин українське законодавство вимагає проведення досліджень на базі лабораторій і установ ветеринарної медицини, отримання відповідних дозволів на проведення досліджень та акредитацію згідно з вимогами законодавства.
Аутогенні вакцини підлягають контролю якості відповідно до стандартів державного фармакопейного контролю, а перед застосуванням вакцина повинна пройти тестування на ефективність і безпечність для конкретної групи тварин. Водночас для використання аутогенних вакцин необхідна їх державна реєстрація, а сама процедура реєстрації включає подання заявки з усіма документами, що підтверджують якість і ефективність препарату.
На практиці дана процедура реєстрації аутогенних вакцин фактично унеможливлює їх практичне застосування. Адже реєстрація вакцини в Україні наразі може тривати рік, а принцип аутогенних вакцин полягає саме в їх швидкому виготовленні та доставці на ферми.
Аутогенні вакцини розробляються в обмежені строки з конкретних штамів збудників, що є актуальними для певного господарства. По суті, кожна аутогенна вакцина є індивідуальною, на відміну від комерційних вакцин. Тож бізнес вважає за необхідне передбачити різні процедури реєстрацій для різних вакцин — комерційних і аутогенних.
Спостерігаючи за розвитком міжнародної практики у цій галузі, бізнес підтримує наближення законодавства щодо аутогенних вакцин у ветеринарній медицині до законодавства Європейського Союзу. Тільки чіткі, зрозумілі та адаптовані до специфіки галузі норми в українському законодавстві зможуть забезпечити високу якість цих препаратів через чіткі регуляторні процедури й контроль за їх використанням, що відповідає сучасним вимогам. Успішна інтеграція аутогенних вакцин у практику ветеринарної медицини може істотно покращити здоров’я тварин і продуктивність в аграрному секторі.
Ганна Петькун, менеджерка Комітету виробників ветеринарних препаратів Європейської Бізнес Асоціації
Думка автора може не збігатися з думкою редакції. Відповідальність за цитати, факти і цифри, наведені в тексті, несе автор.