Підвищення цін, масове скуповування та дефіцит під час надзвичайних ситуацій: що з цим робити?

Через панічні настрої споживачі цілком природньо намагаються запастися товарами першої необхідності. Те саме відбувається із товарами, на які є тимчасовий екстраординарний попит (наприклад, медичні препарати, антисептики, маски тощо). Результатом такої поведінки є значне підвищення цін та порожні полиці. Що потрібно робити уряду в такому випадку? Відповідь — не чіпати ціни, а лише не заважати та допомагати постачальникам і виробникам швидше постачати продукцію.

В часи надзвичайних ситуацій суттєве підвищення цін є лише результатом явища, а не його причиною. Причиною ж підвищення цін є безпосередньо (часто нераціональна) поведінка споживачів, які занадто емоційно реагують на можливі перебої постачання/дефіцит товарів першої необхідності надмірним скуповуванням цих товарів (про запас, так би мовити). Або це продиктовано потребою в стислі терміни реагувати на екстраординарні виклики (потребу в засобах знезараження, медпрепаратах тощо). В результаті маємо одне — підвищення цін та дефіцит.

Однією з реакцій уряду та Верховної Ради на цю ситуацію (в рамках пакету заходів на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби — COVID-19) став доволі стандартний, але не зовсім доречний крок: «Кабінету Міністрів України забезпечити в межах чинного законодавства контроль за цінами на лікарські засоби, товари медичного призначення та соціально значущі товари». Такий крок — це гарна гра на публіку, що може мати зворотні до очікуваних наслідки.

1. Регулювання цін жодним чином не вирішує питання доступності чи пропозиції товарів, на які виник короткостроковий екстраординарний попит. Підвищення ціни в даному випадку є абсолютно нормальною реакцією ринку, яка має два позитивні наслідки. Перший наслідок — вища ціна — це сигнал виробникам та постачальникам постачати більше, що, відповідно, автоматично вирішує першу фундаментальну проблему дефіциту товарів (у випадку ліків та товарів медпризначення, наприклад). Крім того, потреба підвищувати ціни для виробників та постачальників може бути цілком обґрунтованою, зважаючи на «перебої» у ланцюжках постачання, які спровоковані карантинними заходами по всьому світу.

Другий наслідок — вища ціна автоматично «тушить» надмірну заготівлю споживачами різноманітних товарів першої необхідності. Регулювання ж цін вмішується в цей саморегулівний процес і не дає виробникам адекватно відреагувати на можливість заробітку, не зменшує ажиотаж з боку споживачів, що тільки збільшує дефіцит. Більше того, регулювання цін може призвести до ситуації, коли віддалені поселення (в першу чергу села) та групи населення взагалі можуть опинитись без необхідних товарів.

2. Що може і повинен зробити уряд? В принципі, потрібно вітати всі заходи, які прискорюють доставку дефіцитних товарів з-за кордону та їх внутрішнє виробництво (в першу чергу маю на увазі не звільнення від ПДВ та митних зборів). Певні заходи, насправді, відображені у вищезгаданому законі.

3. Раціонування або квотування продукції в магазинах (не більше Х кг в одні руки), звичайно, може допомогти, але пропозиція від цього швидко не зросте, а ажіотаж від цього може навпаки тільки збільшитись.

4. Забезпечення антимонопольного законодавства з боку АМКУ також ніхто не відміняв у часи надзвичайних ситуацій.

Як висновок, екстраординарне зростання цін у часи надзвичайних ситуацій — це нормальна реакція економіки (як температура при вірусній інфекції) і є причиною короткострокового зростання попиту, за яким не встигає пропозиція. Все, чим може зарадити держава в даному випадку, — це допомогти постачальникам та виробникам наростити пропозицію в якомога стисліший період часу, але в жодному випадку не контролювати ціни.

Олег Нів'євський, Київська школа економіки