Чому я йду кандидатом по списку Української стратегії Гройсмана?

Не велика таємниця, що у мене за останні роки було багато різних можливостей потрапити у політику, та я вважав, що у мене достатньо роботи як в бізнесі, так і у громадській діяльності, і відверто стримано ставився до політичної кар’єри. 

Чому тоді зараз і чому тоді з партією, рейтинги якої далекі від прохідних 5 відсотків?

На це є кілька основних причин:

1. Останні місяці дуже багато розмов про те, що за останні 5 років було зроблено не так і хто в цьому винний. Я і сам часто критикував владу за несміливість у реформах, за корупцію і кумівство. Та мене дуже розчарували заяви деяких новостворених політичних об’єднань щодо недопуску в парламент усіх колишніх представників влади і свого роду «здавання їх у музей». 

Серед державних чиновників, як в уряді та у парламенті, так і у регіонах, велика кількість порядних українців, моїх друзів і однодумців, які залишили свої теплі місця у бізнесі і пішли працювати на державу в найскладніший післямайданний період. Щось у них вдалося, а щось ні, на те було багато причин. Та я не хотів би, щоб про те, що вони зробили для держави у найскладніші часи, усі забули. 

Реформи, які були започатковані й проведені по спрощенню ведення бізнесу і держзакупівлям у Мінекономрозвитку, агросекторі і земельних відносинах, освіті, медицині, банківській сфері, інфраструктурі і т.п., заслуговують не на місце в музеї, а на продовження. 

Тому мій крок у політику є свого роду подякою за все те позитивне, що було зроблено за останні 5 років. А зроблено багато, і про це треба говорити. І я хочу цю думку донести до багатьох людей. 

2. Дуже часто, виступаючи на міжнародних бізнес-форумах, вимушений слухати фрази на кшталт того, що Україна передбачувана у своїй непередбачуваності. Як представнику надзвичайно ризикованого бізнесу — агросектору, де грають роль різні глобальні та погодні чинники, хочеться передбачуваності в політиці, особливо що стосується оподаткування,  автоматичного відшкодування ПДВ при експорті, незворотності процесів децентралізації і створення сильних фінансово незалежних громад у сільській місцевості, завершення реформи медицини, завершення земельної реформи тощо. 

Я за те, щоб нові політичні сили, що зайдуть у парламент, продовжували розпочаті реформи, і тому вирішив йти по списку «Української стратегії Гройсмана», бо переконаний, що досвід у новому парламенті буде абсолютно необхідний. 

Які пріоритети я для себе ставлю на випадок свого можливого проходження у парламент? 

Їх насправді всього три:

- Продовження реформ у агросекторі: завершення земельної реформи, приватизація всіх державних агроактивів, реформа Національної академії аграрних наук, подальше спрощення регуляторної політики тощо.

- Реформа вищої та професійної освіти в Україні.

- Спрощення ведення бізнесу в Україні в частині регуляторної політики і особливо трудового законодавства.

Особисто для мене це рішення було непросте, бо очевидно, що для мене це певний вихід із зони комфорту, в якій я знаходжуся довгий час. Та незалежно від результатів виборів я вірю, що ми на правильному, хоч і тернистому шляху. Тож побажайте мені удачі у цьому новому бою!

Алекс Ліссітса, президент асоціації «Український клуб аграрного бізнесу», генеральний директор ІМК

* Виборчий список. «Українська стратегія Гройсмана»