Чому положення Лісового і Земельного кодексів потребують узгодження?

Зокрема, значний відсоток земельних ділянок, що використовуються державними лісогосподарськими підприємствами, на сьогодні не внесено до Державного земельного кадастру. За даними Держгеокадастру, йдеться про 75% земель лісогосподарського призначення, які на сьогодні перебувають поза кадастром.  І право постійного користування ними не зареєстровано у Реєстрі речових прав. Не мені пояснювати, що такий стан справ сприяє незаконним оборудкам з цими земельними ділянками. 

Ще одна проблема пов’язана з тим, що у нас до цього часу не узгоджені положення Земельного і Лісового кодексів. 

Так, Земельний кодекс не надає постійному користувачу земельної ділянки права передавати її у користування третім особам. Проте положення Лісового кодексу фактично передбачають це право, але під виглядом надання у користування не земельної, а лісової ділянки. В результаті, такі договори не відображаються ні у Державному земельному кадастрі, ні у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Процедура надання лісової ділянки у користування не є прозорою, адже вимоги Земельного кодексу щодо обов’язковості проведення земельних торгів тут не застосовуються. 

Це ж саме стосується укладання договорів так званих лісових сервітутів, які теж по суті є земельними сервітутами, але з-під дії Земельного кодексу штучно виведені. На мій погляд, слід виправляти ці помилки і нарешті  провести роботу щодо узгодження Лісового і Земельного кодексів. 

Хочу зазначити, що дана проблема, на жаль, не в останню чергу пов’язана із наджорсткими нормами земельного законодавства. Державні підприємства, в тому числі і лісогосподарські, мають у постійному користуванні величезні обсяги земель. Вимоги Земельного кодексу України, в принципі, зрозумілі. Законодавець хотів захистити землі державних підприємств від «дерибану». Але в багатьох випадках виникає потреба у тимчасовому зайнятті невеликих площ іншими об’єктами. І тут не завжди треба шукати «кримінал», це не обов’язково забудова лісу котеджами.

Наприклад, потрібно проводити лінії електропередачі, тягнути трубопроводи, облаштовувати рекреаційні, оздоровчі зони тощо. Тому державні лісогосподарські підприємства повинні мати право в окремих випадках передавати земельні ділянки в оренду. Але за двох умов: по-перше, ліс від цього страждати не повинен, і по-друге, це має відбуватись прозоро і у повній відповідності із земельним законодавством. Земельні ділянки мають бути зареєстровані у Державному земельному кадастрі, а договори оренди проходити через Реєстр речових прав. 

Ситуація, яка склалася у цій сфері, свідчить, що давно настав час для напрацювання відповідних законодавчих змін. Тому запрошую усіх колег-народних депутатів, в тому числі і членів інших комітетів ВРУ, а також представників експертного середовища долучатись до цього процесу. Якщо ми хочемо навести лад і в земельній сфері, і в лісогосподарській галузі, потрібно знімати всі ці неузгодженості!

Олег Кулініч, народний депутат, голова підкомітету з питань земельних відносин Аграрного комітету ВРУ