Де взяти гроші малим виробникам на купівлю землі та розвиток

Комітет Верховної Ради України з питань аграрної та земельної та земельної політики нещодавно рекомендував Верховній Раді України включити до Порядку денного пленарних засідань Верховної Ради України законопроєкт №3205 «Про Фонд гарантування кредитів у сільському господарстві». Тобто по цьому законопроєкту вже зовсім скоро можна очікувати голосування.

За законодавчою ініціативою стоїть дуже просте, але водночас, вкрай важливе завдання — дати можливість малим сільгоспвиробникам отримувати фінансування у банків на купівлю землі або на інші інвестиційні потреби, чого наразі фактично немає. Це, в першу чергу, вирівняє шанси малих сільгоспвиробників у конкурентній боротьбі із середніми та великими гравцями та спекулянтами за землю, що, насправді, є чи не основним дієвим запобіжником проти надмірної концентрації землі в одних руках під час запуску обігу сільгоспземель в Україні. 

Чому це вкрай важливо

Наразі малі сільгоспвиробники майже не фінансуються банківським сектором, що вкрай негативно позначається на їхньому розвитку. Натомість із середніми та великими сільгоспвиробниками банківський сектор працює із задоволенням. Стримується кредитування малих сільгоспвиробників і через відсутність зручної для банків фінансової звітності (через спрощену систему оподаткування та звітності в аграрному секторі), кредитної історії, ліквідної застави. Таким чином банкам складно оцінити свої ризики надання їм кредиту. Ця проблема посилюється мораторієм на купівлю та продаж сільськогосподарських земель, адже малі сільгоспвиробники працюють переважно на власній землі, а скористатись своїм активом як заставою не можуть.

Скасування мораторію хоча і відкриває можливість для використання сільгоспземель як заставу під кредитування, проте важливість наявності кредитної історії потенційних позичальників та знання сектору означає, що на початку ризик надання кредитів аграрному сектору під заставу землі залишатиметься досить високим. Одним з найбільш ефективних інструментів вирішення проблеми із заставами в такій ситуації є часткові гарантії за банківськими кредитними ризиками.

Як це працюватиме

Суть інструменту полягає в тому, що Фонд гарантування кредитів (який створюється згідно законопроєкту №3205) від імені і за кошт держави бере на себе зобов’язання відшкодовувати частину кредиту (згідно законопроєкту це 50%) у разі дефолту сільгоспвиробника-позичальника за цим кредитом (згідно законопроєкту, сільгоспвиробника розміром до 500 га). Це знижує рівень ризиків для банків і спрощує доступ малих та дрібних сільгоспвиробників до банківських позик. Більше того, зважаючи на 50%-ву кредитну гарантію та дисциплінованість агробізнесу в поверненні кредитів (малі сільгоспвиробників, зазвичай, дуже дисципліновані в цьому плані), то 1 грн інвестицій з боку держави згенерує 8 грн кредитних ресурсів для сільгоспвиробників. Крім того, разом із частковим гарантуванням, можна і потрібно буде використовувати інші інструменти держпідтримки малих та дрібних сільгоспвиробників. Наприклад, здешевлення кредитів через співфінансування інвестицій або часткової компенсації відсоткової ставки. Звичайно, для цього наразі потрібно докорінно змінити існуючу систему держпідтримки агросектору і спрямувати її виключно на малих та дрібних сільгоспвиробників.

Економічний ефект

За попередніми розрахунками держава має залучити до капіталу Фонду біля 1,5 млрд грн для того, щоб забезпечити очікуваний попит з боку сільгоспвиробників розміром до 500 га на купівлю сільгоспземель за найбільш ліберальним сценарієм відкриття ринку землі. Очікуваний же чистий ефект від діяльності Фонду в частині фінансування під купівлю землі, очікується на рівні 3,6-30,4 млрд грн додаткового ВВП впродовж 3-5 років, залежно від сценарію запуску ринку.

Таким чином, Фонд гарантування кредитів є вкрай необхідним елементом інфраструктури ринку обігу земель сільгосппризначення і розвитку, в першу чергу, малих сільгоспвиробників. Гранично важливо, щоб цей законопроєкт був ухвалений.

Олег Нів'євський, Київська школа економіки