Аграрні розписки — типові сценарії дефолтів

В умовах, коли на абсолютну більшість с/г землі накладений мораторій, агропродукція вирощується на орендованих площах. Часто справді ліквідним активом є лише урожай. Аграрні розписки стали популярними на ринку якраз завдяки роботі з майбутньою с/г продукцією в якості застави. За 6 років в Україні за допомогою інструменту в індустрію залучено понад 1,5 мільярда доларів.

Однією з привабливих рис аграрних розписок є швидка процедура примусового виконання — тобто хороші шанси повернути вкладення, якщо «щось піде не так». Ми розібрались, які основні проблеми постають перед кредиторами, що прагнуть стягнути борг, та як їх подолати. Розглянемо типові випадки дефолтів за наслідками минулого аграрного сезону.

У боржника предмет застави (урожай) фактично відсутній

Звичайно ж, найгірший варіант розвитку подій. Причин може бути декілька. Проте практика доводить, що кредиторам дуже часто вдається домовитись з фермерами, яким реально не вдалося виростити урожай. Інша справа, якщо предмет застави відсутній, тому що його приховують або продали іншому покупцю. Тоді ситуація складна, але далеко не безнадійна. Оформивши в нотаріуса виконавчий напис, варто звернутися до приватного виконавця чи органів ДВС для відкриття виконавчого провадження. На цьому етапі за фінансовою і за товарною аграрною розпискою недобросовісний позичальник потрапляє в Єдиний реєстр боржників. На предмет застави накладається арешт, який вноситься в Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Можливість отримати банківське фінансування чи навіть укласти нотаріальний договір у такого боржника втрачається.

Розшукати ж зерно можна різними способами. По-перше, виконавець має право перевірити наявність відповідного урожаю на будь-якому об»єкті (склад, елеватор тощо), яким на законних підставах користується боржник. Якщо позичальник чинить опір вимогам виконавця, останній може скористатися допомогою охоронних організацій, поліції та інших осіб, яких залучає у виконавче провадження (наприклад, оператор навантажувача чи спеціаліст з аварійного відкриття замків).

По-друге, виконавець може отримати інформацію з ДП «Держреєстри України», що дасть відомості про зерно боржника, якщо він зберігає його на сертифікованих елеваторах. Якщо ж урожай проданий третім особам, то виконавець має право вимагати відповідну інформацію у самих сторін такої угоди, в органів Державної податкової служби та будь-яких інших осіб, що можуть мати такі дані.

Висновок: якісний та вчасний розшук предмету застави дасть можливість «поборотися» за урожай з самим боржником чи його контрагентами 

Боржник чинить фізичний спротив вилученню урожаю

Якщо зерно знайдено, його навряд чи захочуть віддавати. Вилучення урожаю, в цілому, має хороші шанси завершитись позитивно для кредитора, але є складним в технічній реалізації.

Після знаходження урожаю у боржника виконавець повинен його вилучити та передати у власність стягувачу за товарною аграрною розпискою або передати на зберігання стягувачу за фінансовою. На цю процедуру потрібна сільськогосподарська техніка, фахові спеціалісти, часто — охорона, іноді — поліція. Варто приготуватись і до звинувачень в рейдерстві, і до того, що поліція буде аморфно себе поводити, а то й сама створить перешкоди виконавчим діям. Проте швидкі, злагоджені та активні дії кредитора й виконавця можуть нівелювати спротив боржника. Або, щонайменше, посадити його за стіл переговорів. Фактично, у кредитора на всю процедуру є тиждень-два, з того моменту, як боржник дізнається про відкриття виконавчого провадження.

Практика свідчить, що дуже в багатьох випадках, боржники йдуть оскаржувати виконавчі написи до суду та отримують заходи забезпечення своїх позовів шляхом зупинення стягнення за виконавчим документом. Це означає паузу в активних діях, доки суд не скасує заходи забезпечення або не відмовить у позові щодо виконавчого напису.

Так само до судів варто приготуватися, якщо урожай-предмет застави знаходиться в третьої особи. Навіть якщо це цілком незалежний елеватор, він не зацікавлений втручатися в суперечку між кредитором і боржником. На вимогу виконавця зерно такі треті особи, як правило, не віддають. Тому кредиторам необхідно йти до суду. Залежно від ситуації, необхідно сформувати позовні вимоги, що дозволять в подальшому отримати контроль над предметом застави.

Висновок: фізичне вилучення урожаю — складна технічна, логістична та юридична операція. Варто максимально ретельно підготуватися та прорахувати всю процедуру, щоб зусилля виявилися ефективними.

Судові спори з боржником

Палітра можливих судових спорів, у випадку невиконання зобов'язань за аграрними розписками, доволі яскрава.

Які позови може подавати кредитор?

Якщо строк виконання розписки не закінчився, але точно встановлено порушення з боку боржника, то можна звертатись до суду. Наприклад, вимагати виконати зобов'язання достроково, стягнути штрафні санкції, повернути передоплату тощо. Також варто просити суд застосувати заходи забезпечення позову, що можуть поставити боржника в скрутне становище. Звернення до суду не вплине на можливість отримати виконавчий напис та розпочати примусове виконання. Проте до суду можна йти, коли є порушення, а до нотаріуса й виконавця звертатись — лише коли завершиться строк виконання розписки.

Якщо ж відкрили виконавче провадження, але бажаного результату досягти не вдається, варто також діяти в судовій площині. За фінансовою аграрною розпискою можна просити стягнути борг у грошовому виразі. Це дасть можливість «атакувати» всі активи позичальника: кошти на рахунках, нерухомість, транспорт, обладнання, урожай будь-яких культур тощо.

За товарною аграрною розпискою проблема може виникнути, якщо зерно, що є предметом застави, знаходиться у третіх осіб. У такому випадку, щоб забрати належний кредитору врожай, юридично коректним способом є звернення до суду з позовом про визнання права власності на відповідне зерно. Недосконалість законодавства не дозволяє виконавцю без суду забрати майно на користь кредитора, проте іншим чином вирішити ситуацію на свою користь досить складно.

У разі якщо відшукати врожай боржника так і не вдалось, кредитор за аграрною розпискою має право на задоволення своїх вимог за рахунок іншого майна боржника — в судовому порядку.

Паралельно, у випадку понесення збитків через невиконання боржником своїх зобов'язань за аграрними розписками, кредитори можуть захистити свої порушені права шляхом звернення до суду з позовом про стягнення завданих збитків та штрафних санкцій.

Українські суди досить обережно ставляться до вимог про стягнення збитків та зобов'язують стягувача документально доводити чотири елементи складу цивільного правопорушення, такі як: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника. Все ж, отримати позитивне судове рішення та стягнути з боржника реально понесені збитки та упущену вигоду видається за можливе.

Які позови може подавати боржник?

Практика показує, що боржники, які протидіють стягненню заборгованості, використовують широкий арсенал процесуальних заходів: оскаржують самі розписки, розривають договори поставки з посиланням на форс-мажор, визнають виконавчі написи, такими що не підлягають виконанню, оскаржують дії виконавця тощо. Доволі часто суди за заявами боржників вживають заходи забезпечення позову та зупиняють стягнення за виконавчими документами. Фактично, цим блокують процес примусового виконання до моменту вирішення справи про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Проте вже є перші випадки отримання кредитором зустрічного забезпечення, яке або змушує боржника понести значні витрати, або автоматично скасовує первісне забезпечення.

В діловій культурі України в цілому є проблема з поверненням боргів. При чому справа не в форс-мажорі чи неврожаї, а здебільшого в правосвідомості учасників відносин. Попри все, ринок аграрних розписок продовжує зростати. Описані вище проблеми з дефолтами становлять всього близько 2% від обсягу фінансування. Зважаючи на статистику НБУ щодо 41% проблемних портфелів у банківській сфері, сільське господарство демонструє хороший результат.

Ігор Кравцов, партнер юридичної групи LCF, керівник практики транскордонних спорів