Любов і вівці: норвезький фермер шукає дружину в Україні

Як і більшості іноземців, йому притаманна дитяча безпосередність, відкритість та щирість, а ще він дуже любить теплу погоду, розповідати про своїх овечок і займатися активними видами спорту. Приїхавши до Києва, він перше, що зробив після поселення в готель, — орендував спортивний велосипед. По місту пересувається лише на ньому — це принципова позиція.

Щоправда, Ларс каже, що не скрізь, де хочеться, можна їздити, адже частина міста взагалі не має облаштувань для велосипедистів, але то не претензія, а просто побажання.

Загалом Ларс вже ввосьме приїздить до України, був неодноразово в Києві та Одесі. Каже, що дуже гарні міста, щоправда, з поганими дорогами, але головне — з затишною погодою. Його можна зрозуміти, адже наша тепла осінь для норвежця здається справжнім літом, та й дощить в нас не так часто, як на батьківщині фермера.

Вівці — це не лише вовна…

Ферма Ларса знаходиться на заході Норвегії в невеличкому містечку Ейдсвог, що є околицею великого міста Берген в окрузі Гордаланн. Як розповідає сам Ларс, цей населений пункт цілком можна прирівняти до українського села, адже там мешкає не більше 3 тисяч людей.

На своїй фермі Ларс утримує 100 овець, в сезон їхня кількість збільшується за рахунок ягнят. Цим господарством він займається сам, лише на півроку — з квітня по листопад, коли вівці випасаються високо в горах — фермер наймає вівчарів.

«Головний прибуток отримую від продажу м’яса, вовну теж продаю, але від того маю незначні кошти — 1250 доларів за рік. Найкраща і найцінніша вовна стрижеться у жовтні. Ще стрижемо овець і в березні, але то гірша за якістю і ціною вовна», — розповідає Ларс.

За його словами, високоякісну вовну можна продати приватним спеціалізованим заготівельним компаніям за ціною 32 $/кг, а вовна, яка зістригається у березні, приймається ледь не вдвічі дешевше — 17 $/кг. Є ще державна асоціація, яка теж заготовляє вовну, але за нижчими цінами.

Ларс зазначає, що в Норвегії не дуже багато станцій із закупівлі вовни, тому якщо вона якісна, то завжди є впевненість у її продажу. Досвіду укладання контрактів на постачання продукції наперед він не має. Фермер не хоче зобов’язань чи прив’язаності до одного покупця, бажаючи кожного разу шукати пропозиції вигіднішої ціни. 

Гроші після здачі вовни виробник отримує не відразу — вони надходять через два тижні на банківський рахунок.

«Але все ж таки більше грошей я отримую від продажу м’яса, а не вовни. Якщо рахувати, то 80% молодих овець продається на м’ясо», — підкреслює Ларс.

Цікаво, що в Норвегії зовсім немає культури сироваріння із овечого молока. Як розповідає фермер, це економічно невигідно і потребує кропіткої роботи. Тому норвежці живуть без бринзи, хоча могли би цьому повчитися в українців…

Фермер, він і у Норвегії — фермер

Українських і норвезьких фермерів об’єднує спільна риса — тяжко працювати і переживати за майбутній врожай і прибуток. 

«Я прокидаюсь дуже рано, десь близько 7:00, і перше, що роблю — оглядаю своє господарство, дивлюся, чи все гаразд із тваринами. Потім годую і напуваю овець, прибираю кошару. А затим — починаю працювати з дровами, які потрібні для опалення приміщення, пакую їх у мішки. Оце справжня робота!» — розповідає Ларс.

На його фермі є будівлі ще з 1960 року і новіші, але всі вони в гарному стані, з сучасним обладнанням і облаштовані для комфорту тварин.

Як розповідає фермер, найдорожчими витратами у вівчарстві в Норвегії є послуги ветеринарного лікаря, якого викликають, коли є якісь проблеми з тваринами. Один приїзд спеціаліста у господарство коштує 1 тис. крон ($120), і додатково ще кошти на ліки. В рік Ларс стабільно користується послугами ветеринара 4-6 рази, і додатково доводиться інколи робити УЗД вівцям перед окотом.

На корми фермер витрачається 5 місяців, коли вівці знаходяться стаціонарно в кошарах. «Закуповую спеціально сіно. Один валок коштує 300 крон і його вистачає для годівлі 100 овець на тиждень. Але до сіна ще додаю тверді корми. Українським фермерам пощастило, бо вони мають дешеве зерно і кормову базу», — зазначає норвежець.

Ларс порахував, що утримання однієї вівці обходиться в 1500 крон на рік, і це для нього доволі затратно. Але тут на допомогу фермеру прийшла держава — він отримує дотацію від уряду Норвегії: на 100 овець йому виплачують 200 тис. крон в рік, це близько $25 тис.

Cherchez la femme по-норвезьки

Ларс щоразу приїздить до України в пошуках тієї єдиної, яка «здатна любити гори і овечок, як я, їздити на велосипеді й купатися в холодних гірських річках». От такі вони — вимогливі норвезькі фермери.

Чому шукає для себе саме українку — каже, що вони дуже інтелігентні, добрі і працьовиті.

Не приховує, що в свої 48 років уже був одружений і має двох дорослих синів. Коли розлучилися з дружиною, розділили овець і тепер фермерують по сусідству на відстані 6 миль одне від одного.

Майбутній своїй обраниці Ларс не обіцяє повітряних замків, але гарантує казкові краєвиди, стабільність, цікаві подорожі, ну і щоранку — філіжанку кави в ліжко.

Людмила Лебідь, AgroPortal.ua