НЭС для агросектора: как получить $70 млрд к ВВП

Это пятая часть от общего экономического эффекта, на который рассчитывает правительство.

За счет чего удастся достичь такого результата, все ли потребности аграрного бизнеса учтены в новом плане экономического развития на ближайшие 10 лет — об этом говорили накануне во время публичного обсуждения в Кабмине.

AgroPortal.ua выбрал самое главное из того, над чем будут работать власть и бизнес.

* Текст подається мовою оригіналу

План розвитку

 

Широке обговорення проєкту Національної економічної стратегії — 2030 (далі — НЕС – 2030) стартувало 22 січня. Міркувати є над чим — на основі публічних дискусій будуть затверджені пріоритети для Програми дій Уряду на 2021-2023 рр. та перелік пріоритетних законів на цей період.

Керівник аналітичного відділу Центру економічного відновлення Дмитро Ливч ділиться, що задля досягнення прогнозованого економічного ефекту доведеться зробити декілька важливих кроків: відкриття ринку землі за найбільш ліберальною моделлю, розвиток системи зрошення, пошук балансу між культурами різного рівня маржинальності, розвитку AgTech, впроваження smart farming та інших інноваційних агротехнологій, стимулювання переробки.

В оптимальному варіанті Центр економічних стратегій очікує зростання інвестиційної привабливості аграрної галузі та ріст інвестицій на 39%.

Можливий приріст експорту складе 75%

 

Задля досягнення таких результатів НЕС – 2030 містить ланцюжок пріоритетів. Вони розподілені на 6 основних напрямків.

Два з них є наскрізними елементами і чотири вертикальними — вони описують ланцюг створення доданої вартості.

Наскрізні елементи — це стимулююча та дорадча державна політика, де визначальною є роль Міністерства аграрної політики, а також якісна інфраструктура — доступ до земельних ресурсів, зрошувальних систем, фінансів, освіти, страхування і тд.

Вертикальні елементи починаються від постачання матеріально-технічних ресурсів. Далі — виробництво та переробка.

«На етапі переробки формується суттєва додана вартість, але ми поки не навчилися робити це максимально ефективно. Хоча є успішні приклади компаній, які експортують продукцію з високою доданою вартістю», — каже Дмитро Лінч.

Останній пункт — збут. Україна має виграти конкуренцію на експортних ринках.

Дещо забули

 

Учасники обговорення нагадують — дещо забули. Наприклад, надати повноваження Міністерству аграрної політики та продовольства, яке має відповідати за координацію дій в галузі.

«Ми проводимо земельну реформу, та вона не має інституційної основи для руху без Мінагрополітики. Немає основної комунікаційної платформи для просування на зовнішніх ринках збуту. Агросектор потрапив у ситуацію, коли йому потрібно доводити свою необхідність і важливість», — зауважує міністр аграрної політики та продовольства Роман Лещенко.

За 2 місяці з моменту призначення його на посаду, міністерства досі не існує. Йдуть погодження, дискусії, пошук варіацій, але немає жодних конкретних дій.

Ключова галузь країни лишалася без інституційного регулювання

 

За словами Лещенка, це вже відобразилося на основних показниках. За підсумками 2020 р. обсяг виробництва сільгосппродукції скоротився на 11,5% у порівнянні з попереднім роком. Виробництво продукції в рослинництві впало на 13,6%. У тваринництві скорочення виробництва триває роками.

«Агросектор зорієнтований на ключові перетворення. В першу чергу, це фінаналізація земельної реформи. По-друге — реалізація національного проєкту зрошення та меліорації. По-третє — впровадження повноцінного інституту агрострахування. Але для ефективних зрушень нам потрібна єдина координаційна платформа», — говорить міністр.

Його підтримує президент Українського клубу аграрного бізнесу Алекс Ліссітса, каже, що зараз Україна опинилася в ситуації, коли має відразу декілька центрів реалізації аграрної політики: Мінекономіки, частково Мінекології, частково Мінрегіонбуд та частково новостворене Мінагрополітики. Тому центральне питання — визначитись з роллю та функцією Міністерства аграрної політики, і віддати йому в підпорядкування всі ті об'єкти, які причетні до реалізації аграрної стратегії.

«Ми не можемо говорити про реалізацію будь-якої стратегії, хоч як правильно вона не була прописана, коли відсутній єдиний Центр її запровадження», — вважає президент УКАБ.

Надійний фундамент

 

Є ще три пункти, які Уряд не врахував, прописуючи НЕС. Зокрема, у стратегії не згадали про фундамент — надійні статистичні дані.

«Будь-яке американське чи європейське міністерство має величезний блок статистики. Якщо ми рухаємось в Європу, то варто переходити на систему Farm Accountancy Data Network. Це буде наш фундамент для реалізації НЕС», — вважає Ліссітса. Окрім того, Україні доведеться враховувати потребу кінцевого споживача в чистій, перевіреній та захищеній продукції. У цьому плані не уникнути нових екологічних стандартів, зокрема, європейської стратегії Green Deal. Вона змінить українську систему сільського господарства.

Третій блок — освіта і наука. «Якщо ми хочемо побудувати високоосвічене майбутнє нашої держави, потрібно визначити відповідальних за професійну технічну освіту, середню освіту в сільських школах, де діти на сьогодні здобувають дуже низькі знання», — додав президент УКАБ.

IT-формат

 

Заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Сергій Глущенко говорить, що головна стратегічна мета до 2030 року — зробити Україну надійним виробником і експортером безпечної, здорової сільськогосподарської і харчової продукції.

Для цього, вважає він, необхідно створити належні умови в трьох сферах: виробництво і обіг безпечних харчових продуктів, забезпечення здоров’я і благополуччя тварин, забезпечення належноїфітосанітарної безпеки.

«Найгостріші проблеми, які потребують системного та комплексного врегулювання — це недосконалість законодавства, надмірне регуляторне навантаження на бізнес, нестача фахівців та відсутність сучасних IT рішень, непрозорість самого державного нагляду і контролю», — говорить він.

Хоча, з огляду на все, з сучасними цифровими рішеннями дещо зміниться. Зокрема, широке використання сучасних технологій у процесі свого перетворення планує Держпродспоживслужба. Це — впровадження послуги «Інспектор у смартфоні», інтеграція з міжнародними системами TRACES та theHub, інтегрована система реєстрів та максимальний рівень послуг в online форматі.

«Провести digital-реформу непросто, лише технічних рішень тут замало. Два найбільші ризики стосуються фінансування для придбання основних засобів та найму кваліфікованих IT-спеціалістів. Решта — людський фактор, зокрема — спротив змінам на місцях», — ділиться голова Держпрождспоживслужби Владислава Магалецька.

Старі проблеми

 

Загалом НЕС у сфері агросектору обіцяє чимало — запровадження агрострахування, підтримка зрошення, органічного виробництва, тваринництва, галузевих програм, таких як картоплярство, овочівництво, виноградарства та інших. Також це забезпечення ефективної реалізації земельної реформи, дерегуляції, прозорості через функціонування Аграрного реєстру та багато іншого.

Погоджуючись з необхідністю таких змін, представники бізнесу також наголошують на необхідності вирішення інших практичних проблем.

«Вони ті ж самі, що й 5 чи навіть 10 років тому. Перша — це монопольне становище Ostchem, зловживання яким призводить подальшого завищення цін на добрива», — говорить генеральний директор компанії «Агро-Регіон» Катерина Рибаченко.

Добрива займають 30% собівартості аграрної продукції

 

Інше — газ. «Точніше зухвале зловживання з боку підприємств, які його постачають аграріям», — уточнює Рибаченко.

Незважаючи на всі позитивні зрушення на ринку газу, які Україна декларує останні роки, місцеві постачальники користуються своїм становищем, продовжуючи залучати державу як інструмент впливу на підприємства і нав’язувати нам свої умови і ціни.

І третє — монополія Укрзалізниці. «Чому перевезення зерна має коштувати дорожче, ніж інших товарів? Ми маємо завищені тарифи, і це величезний мінус до нашої конкурентоспроможності на міжнародних ринках», — додала гендиректор «Агро-Регіону».

Наталія Рекуненко, AgroPortal.ua