Vis-a-vis с Василием Кравчуком. В какой трактор сначала сел, тот и купишь

*Текст подається мовою оригіналу

Батько Василя Кравчука 30 років віддав сільському господарству. Спочатку у колгоспі ім. Леніна, а потім і у власному агропідприємстві «Волиця». Василь Петрович працював з батьком пліч-о-пліч, а коли пішов у політику, до господарства залучив дружину, вчительку німецької мови. Каже, за 9 років справлялася не гірше, а подекуди краще нього.

Розчарувавшись у політиці, Василь Кравчук повернувся до фермерства. Нині має в обробітку 2 200 га. Робить акцент на ефективності, перевіряє все на власному досвіді та довіряє людям, з якими працює.
«Техніку вибираю разом із головним інженером Володимиром Кононцем. Він молодий, орієнтується в трендах, мені подобається його вимогливість та прискіпливість. Він вагався, коли ми купували перший трактор Massey Ferguson 340-470 к.с., але спрацював людський фактор. Представники офіційного дилера з Волинської фондової компанії, з якою ми вже працювали, запропонували на виставці просто посидіти в тракторі», — згадує фермер.

Додає, що є такий «психологічний момент: в яку машину перше сів — ту і купиш. Я так собі машину купував. Приїхав за однією маркою, а сів у іншу. І придбав її. Так вийшло і з трактором, хоча приїхали за дисковою бороною».

Трактор і посівний комплекс взяли у ВФК у 2015 р., щоправда у кредит на п’ять років. «Вчасне обслуговування та ТО забезпечило нам безперебійну роботу трактора без жодної поломки. Трактор узяв на себе 60% всього завантаження господарства: оранка, дискування, сівба. Трактор разом із посівним комплексом та ґрунтообробними агрегатами вже себе окупив. Років 4-5 він ще попрацює на нас у плюс», — констатує Василь Кравчук.

Визнає, що задоволені роботою, тому в 2020 р. придбали у ВФК ще один трактор Massey Ferguson 7722.

«Якщо ми перший трактор брали в кредит через банк, то другий Волинська фондова компанія дала в розстрочку. Трактор у нас уже працює, а компанії ще виплачуємо за нього», — розповідає про переваги роботи з офіційним дилером Massey Ferguson у Хмельницькій області Василь Петрович.

Окрім технічної складової, фермер велику увагу приділяє насіннєвому матеріалу та системам живлення. Для цього має дослідні ділянки, де агроном випробовує нові сорти кукурудзи та соняшнику. Каже, гібрид соняшнику давав по 48-54 ц/га на демонстраційних ділянках.

Загалом у сівозміні ФГ «Волиця» має пшеницю, ячмінь, соняшник, сою, кукурудзу. «Горох минулого року стояв на 50 центнерів, а після двох дощів зібрали 28. Більше сіяти не плануємо. Трохи сіємо гречки для бджіл — у нас є невелика пасіка», — додає Василь Кравчук.

І хоч на першому місці у господарстві рослинництво, бо дає 80% обороту, розвивають молочне та м’ясне скотарство, вівчарство і рибництво.

Вирощують африканських сомів, переробляють рибу на оселедці та коптять. Збувають у магазини та ринки в Хмельницькому, в сусідньому районі відкрили магазин. «Молоко здаємо в Тернопіль, маємо 250 корів. З початку 2020 року ми взялись розводити овець. Починали з 500 голів, у планах мати 3-4 тисячі, бо турки, іранці, бізнес з ОАЕ, Саудівської Аравії, азербайджанці готові брати в необмежених кількостях як живою вагою, так і тушками. Але вони починають співпрацю від 1500 голів на підприємстві», — ділиться планами фермер.

Вівчарство замінило свинарство, адже коли африканська чума свиней покосила, шукали альтернативу. «Якщо у нас 45 грн ціна живої ваги вівці, то на експорт — 5-6 доларів. Суттєва різниця в ціні, нам це цікаво, тільки треба вийти на обсяги», — додає Василь Кравчук.

Каже, що в Україні брак спеціалістів, які б розумілися на веденні молочного та м’ясного скотарства, вівчарства, але Василю Петровичу вдалося знайти такого аж в Одеській області та вмовити переїхати на Хмельниччину з сім’єю.

Соціальна інфраструктура у Волиці, де мешкає 800 жителів, на високому рівні. Функціонують дитячий садок, школа, є фельдшерсько-акушерський пункт. «За останні 10 років ми побудували готель у центрі села. Хороший, на шість номерів, це колись був будинок торгівлі. Там був завалений дах. Зробили більярдну на три столи, бар, магазин. У нашому райцентрі нема готелю, тому люди, які приїжджають у відрядження на цукровий чи будівельний заводи, залишаються у нашому готелі, також молодята розміщають тут своїх гостей у день весілля. До райцентру всього 12 км. Біля готелю ми створили невеликий дендропарк, на березі ставка відкрили спортивно-оздоровчий комплекс, мінізоопарк, ресторан, волейбольний майданчик, альтанки, атракціони, пляжну зону. Тут працює 75-110 людей», — показує нам Василь Петрович.

Він зізнається: «Я зараз і я 10 років тому — це дві різні людини. Якби я зараз пішов у політику, був би в рази ефективнішим. Але наразі я не хочу ні в яку партію. Я розчарувався в багатьох питаннях. Те, що зараз там відбувається, нормально людина сприйняти не може».

«Мабуть, працює той 25-й кадр. Люди зазомбовані. Суспільство змінилось: люди були більш патріотичними, а зараз просто крикливі», — каже він. Та переконаний: з часом система зламається, а поки аграрним підприємствам треба робити свою справу — ефективно працювати та наводити лад у себе на місцях.

Наталія Помянська, AgroPortal.ua