Особое птицеводство, или Как сделать курицу счастливой
*текст подається мовою оригіналу
Підприємство «Либідь-К» працює на Хмельниччині в органічному виробництві з 2009 року, а продукція, яка там виробляється, багатьом відома під брендом «Вільний випас». Так, це про ферму щасливих курей, які утримуються в комфорті та на вільному випасі.
«Починали в 2009 році й відразу на засадах органічного виробництва. До цього я взагалі не мала досвіду в веденні сільського господарства, але чітко усвідомлювала, що виробництво буде органічним. Планувала створити ферму, яке буде годувати родину, друзів, знайомих. Мої ідеї вдалося втілити в життя завдяки швейцарському проєкту FiBL, який до цього часу працює на території України», — розповідає власниця та керівниця ТОВ «Либідь-К» Тетяна Яблонська.
Намагаємося робити такий продукт, за яким люди повернуться знову
Підприємство створене на базі колишнього птахівничого господарства в Старокостянтинівському районі, але існуючі будівлі-пташники були з клітками, тому новим господарям довелося майже все перероблювати.
Перше стадо — 500 курей — придбали в дослідному птахівничому господарстві на Харківщині в селі Борки. Це єдине місце, де можна було знайти породи курей, придатних для утримання на волі.
У 2011 році «Либідь-К» отримала перший органічний сертифікат на курячі яйця, а вже в 2013-му такий статус був отриманий і на землю, де вирощуються корми для птиці, а також овочі, які продаються на локальному ринку. Зауважимо, що випас має бути сертифікованим за органічними стандартами ще до отримання продукції.
«Маємо земельну ділянку для вирощування зернових на корм птиці — пшениці та кукурудзи. Пішли шляхом замкненого циклу виробництва. Влітку наші кури, а це 3000 голів птиці, гуляють на ділянці розміром із футбольне поле, а в холодну пору року мають можливість гуляти в критому саду.
Органічне птахівництво, як і тваринництво загалом, базується на принципі благополуччя тварини. Тому ми щодня дбаємо про здоров’я птиці та її комфорт. Цікаво, що за органічними стандартами для курей має бути облаштований не тільки зимовий сад при самому пташнику, але й випас. А точніше, на вигулі мають бути обов'язково облаштовані «пісочниці», щоб курочки могли порпатись, «купатись» у піску, вони це дуже полюбляють.
Ще один нюанс — курка повинна мати прихисток від негоди чи спеки та доступ до води, коли вона відійшла подалі від дому. Тож ми обладнали криті альтанки в декількох місцях на випасі, ставимо туди воду, а пісочні ванни — то взагалі номер один за відвідуваністю на нашому пташиному «курорті», — розповідає Тетяна Яблонська.
Несуться кури на фермі один раз на два дні, весь процес відбувається природно, без штучної стимуляції. Через це продукт має домашній смак, а жовток — в міру насичений колір, адже якщо ви бачите жовток занадто яскравого кольору, то вірогідно, в корм птиці вводився спеціальний барвник, і користь такого продукту вельми сумнівна.
«Якщо ж у наших яйцях трапляється жовток світліший, — пояснює власниця, — то це означає, що в складі корму на даний час переважають світлі зернові, такі як пшениця, наприклад, чи ячмінь. Корм має бути різноманітним та збалансованим за харчовою цінністю, а «бабусі в селі» зазвичай годують чистою кукурудзою, яка не є корисною в такій кількості для здоров'я курочки, від того й колір виходить жовто-гарячим. Таким підходом ми й відрізняємося від продукції з приватних домогосподарств».
На думку Тетяни Яблонської, в Україні не з’являються органічні птахівничі господарства так масово, як би цього хотілося споживачу, через необхідність сертифікації за європейськими стандартами, переобладнання та відповідання цим вимогам. Це стосується і площі випасу, з якої має припадати 4 м2 на кожну курку, також щорічне підтвердження статусу через перевірки та документацію, непростий процес у логістиці, адже органічна продукція має доставлятися так, щоб не контактувати зі звичайною. Окреме питання — низька обізнаність людей в цінності та перевагах органічної продукції поряд зі звичайною, конвенційною.
«До всього додам, що землю, тобто територію під випас, також потрібно сертифікувати за 1,5-3 роки до початку діяльності. Тільки тоді, при умові стовідсоткової годівлі курей органічними кормами, яйця можуть вважатися органічними, а ще додайте сюди грубі соковиті корми з розрахунку 5 г на 1 голову щодня. Тож ви бачите, що це щоденна важка й відповідальна робота, щоб курка була щасливою. Але ми готові це робити для споживачів, адже наша місія — зробити якісний та чесний продукт за справедливу ціну. Ми хочемо, щоби споживач знав, за що він платить вищу ціну, і чому ця продукція є такою», — зазначає Тетяна Яблонська.
Перша частина роботи — виробництво, друга — збут продукції
«Започатковувати новий продукт, просувати його на ринку і при цьому займатися виробничим процесом — доволі складно. В цьому процесі головне — розуміти споживача і те, чому він робить вибір на користь органічного продукту. В питанні споживання органічної продукції в Україні виробникам потрібно працювати зі свідомістю людей ще більше, ніж на полях», — вважає Тетяна Яблонська.
На її переконання, в державі потрібна політична воля та інформаційна політика для формування харчових вподобань споживачів, яка має бути націлена саме на органічне виробництво. Така державна підтримка може сприяти виробникам просувати свою продукцію на ринок. Те ж саме і щодо уваги з боку засобів масової інформації. Порівняно небагато видань, профільних та інших, виявляють зацікавленість темою органічного харчування та виробництва.
«Раніше було таке розуміння, що вироблену продукцію краще і вигідніше постачати до великих міст, але останнім часом з’явилася тенденція на локальність. Це всесвітній тренд, і ті, хто вважає себе свідомим споживачем, розуміють і підтримують такий напрямок.
Ми, наприклад, продаємо овочі з нашої ферми тільки на місцевому ринку. Люди вже знають і чекають на них, оскільки вони принципово інші за зовнішнім виглядом, якістю, смаком. Також створили проєкт «Сімейний кошик organic&local food» — це канал прямих продажів від фермера. Так є скрізь у світі: малий виробник намагається протистояти корпораціям, і своїми покупками ми підтримуємо його. Деякий час тримали невеликий магазинчик, в Європі є традиція магазину безпосередньо на господарстві. Але в Україні проблема з тим, що, на відміну від Німеччини чи Франції, люди не поїдуть в село, щоб придбати в фермера, оскільки у нас просто немає належних доріг. Та й звичка купувати органічний продукт в українців не так розвинена, ніж у німців чи французів. Органічному сектору потрібні свої ЗМІ, свої мобільні додатки та рекламні агенції. Тоді у виграші будуть усі: і споживачі, і виробники, і держава», — зазначає Тетяна Яблонська.
Людмила Лебідь, AgroPortal.ua