Привіт усім! Я студентка Сумського національного аграрного університету і я агроном. Може це звучить і не дуже перспективно, і люди часто кажуть, що не вступили б на цю спеціальність, бо не хочуть «копатись у землі». Звичайно, це вибір кожного, проте я можу вам заперечити і з превеликим задоволенням розповім про проходження виробничої практики.
Не буду поглиблюватись у деталі і посвячувати у всі подробиці проходження співбесіди, оформлення документів, отримання візи, почну з найцікавішого – аеропорту Бориспіль, де все почалось. Найбільшою подією того дня для мене став перший політ, а саме — це незабутнє відчуття, коли літак злітає тебе вдавлює у крісло, в тебе перехоплює дихання від надлишку почуттів та емоцій і ти забуваєш про все. Коли літак піднявся вище хмар, я трохи заспокоїлась і проспала весь політ аж до приземлення у Цюріху. Ми з іншими практикантами пройшли контроль, зустріли ще декілька практикантів з Молдови та Росії, знайшли представника фірми Agriimpuls та відправились з нею у хостел, де переночували та прослухали семінар про традиції країни.
На наступний день мені дали квиток до Базеля, посадили на потяг та, побажавши успіхів, відправили на практику. Я доїхала доволі швидко, хвилин за 50, на пероні мене зустрів мій шеф, Ханс Руеп, та відвіз на своєму білому Мерседесі до господарства. Ось так я і потрапила у маленьке селище Біль-Бенкен, що знаходиться на кордоні зі Францією. Жила я в одному будиночку з парою з Польщі, словаком та чешкою. Ось така інтернаціональна сім’я у мене була протягом чотирьох місяців.
Ми з дівчатами працювали у магазині, де продавали овочі та фрукти власного виробництва. Щодня хтось із нас його відчиняв, наповнював полиці свіжою продукцією та протягом дня спостерігав, аби всього було достатньо. Проте ми не були там у якості продавчинь, бо це магазин самообслуговування, наша основна робота полягала у підготовці цієї продукції до реалізації. Тому майже щодня ми мили більше десяти сортів салатів, селеру, буряки, моркву та інші овочі. Чистили молоду цибулю та часник. Три рази на тиждень їздили зрізати спаржу на полі у Леймені (Франція), після чого мили її та сортували. Після обіду, зазвичай, ми висаджували розсаду на полі або в теплиці та збирали ягоди.
Працювала я з сьомої ранку до шостої вечора, звичайно втомлювалась, проте коли була така можливість, намагалась вибратись у велике місто на відпочинок.
Про відпочинок у Швейцарії можна розповідати вічно, адже це країна, де на кожному кроці тебе зустрічає якась старовина чи цікавинка. Мій відпочинок зазвичай проходив у Базелі, повірте, там є на що подивитись. За тиждень до відїзду я побувала у Альпах на горі Молєзон та на фабриці шоколаду, це стало родзинкою мого перебування там.
Тож хочу порадити всім, хто прагне пройти виробничу практику у Швейцарії чи деінде — не сумнівайтесь, пакуйте валізи і летіть назустріч успіху та пригодам.
Оксана Дацько, спеціальність «Агрономія»