текст публікується мовою оригіналу
Якщо подивитися виключно на сільське господарство і на те, що відбувається у агропродовольчому секторі, то можна визначити кілька основних напрямків, де очевидно, що уряд Шмигаля дав у штангу.
І ці промахи в роботі уряду абсолютно не пов’язані з коронавірусом, чи ж з фінансово-економічною кризою.
Насамперед уряд хотів обмежити експорт зернових культур, бо деяким пекарям захотілося просто більше заробити. Тут хоч зі складнощами, але обмежилися чисто популістичним рішенням щодо обмеження експорту гречки.
Інше питання, що якщо деякі пекарі починають спекулювати на підвищенні ціни на хліб для українців, то очевидно, не працює Антимонопольний комітет і очевидно, що нам потрібно розвивати саме малий і середній бізнес у хлібопекарський галузі в Україні. Наприклад, ті ж самі міні-пекарні, які давно можна було б реалізувати за допомогою уряду в кожній ОТГ України та забезпечити місцеве населення не лише якісним хлібом, а й робочими місцями. Та, мабуть, про це нікому і ніколи думати.
Далі… Почали блокувати податкові накладні, потім почали притримувати виплати з повернення ПДВ для великих експортерів, потім почали гнобити дрібних та середніх експортерів, видумуючи абсолютно незрозумілі карні справи, за якими нібито були махінації з ПДВ. Усі, хто тривалий час працює в агробізнесі, точно знають, де є місце махінаціям з ПДВ. Точно знають і відповідні органи, які працюють у цій системі, а це і Податкова, і Мінфін, і ін.
Фактично уряд України не пішов на комунікацію з бізнесом, а тупо почав пригальмовувати виплату ПДВ, відшуковуючи певні інструменти, як зупинити те, що працює в автоматичному режимі. Що тут можна сказати? Можна сказати лише те, що це не є ринковим, це не є зрозумілим і це не є бізнес-орієнтованим підходом нинішнього уряду.
Далі ще цікавіше. Питання, яке піднялося днями, спочатку здавалося фейком. Мова йде про запровадження квот на імпорт добрив. Усі ми знаємо, що в Україні існує монополія на виробництво мінеральних добрив. Усі ми знаємо, хто за цим стоїть. Уряду за останні багато років на вдалося приборкати цю монополію (і тут знову питання до роботи Антимонопольного комітету), і чомусь зараз під час кризи абсолютно несподівано піднімається питання квотування імпорту. У той час, коли імпорт починає балансувати внутрішні ціни на мінеральні добрива, не даючи можливості певним олігархам заробити на них. Чому це відбувається саме зараз? Чому обмеження по імпорту саме добрив, а не, наприклад, нафти чи легкових авто? Я не знаю. Але складається відчуття, що нагнути вирішили знову аграріїв.
І останнє, але одне з важливих питань. Призначення, які відбуваються в новому уряді. Для прикладу, Держгеокадастр. Шість місяців молодий, можливо, не надто досвідчений, але в той же час амбітний керівник робить усе, аби змінити систему в управлінні державними і не тільки державними землями. Щось у нього виходить, а десь треба покращувати роботу. Та претензій щодо корупційних схем до керівництва Держгеокадастру немає ні в кого. У цей же час на цю посаду намагаються внести кандидатуру людини, яка довгий час керувала земельними ресурсами і прославилася масштабними хабарницькими схемами, які на той час затьмарили усе інше, що було у земельній сфері. І саме її хочуть «просунути» на голову Держгеокадастру. Для чого це робиться? Пошук нового так званого «хазяїна» на певний ресурс, чи це продаж певного ресурсу? У мене немає відповіді.
Уряду треба зараз реально подумати над тим, куди ми рухаємося і головне — як.
І хотілося, щоб Президент Володимир Зеленський почув ті меседжі, про які ми зараз усі говоримо в агропродовольчому секторі, адже наша економіка ніколи не відновиться, якщо бізнес зараз не почне працювати і не почне працювати ефективно, а ефективно це — не думаючи про вигадані карні справи і відвідини інспекцій, не даючи хабарі державним органам, працюючи виключно для бізнесу, для своїх сімей, для тих людей, які зайняті у цьому бізнесі, сплачуючи податки та інші відрахування.
Хочеться вірити в те, що і Президент, і прем’єр це розуміють, адже через деякий час ми будемо аналізувати результати 100 днів діяльності уряду України. Поки що результати дуже плачевні. Але ще є 20 днів змінити напрямок, бо рухаємося ми явно не в той бік.
Алекс Ліссітса, президент асоціації «Український клуб аграрного бізнесу», генеральний директор ІМК
Мнение автора может не совпадать с мнением редакции. Ответственность за цитаты, факты и цифры, приведенные в тексте, несет автор.