Нишевые: золотой ключик и в умелые руки

*Текст подається мовою оригіналу

Серед основних факторів зернового господарства нашої країни, які найсуттєвіше впливають на його інтенсифікацію та збільшення обсягів виробництва, є структура посівних площ, асортимент, якість посівного матеріалу.

В Україні віднедавна головними сільськогосподарськими культурами, особливо затребуваними на світовому ринку, стали кукурудза, соняшник, соя, ріпак, пшениця, які суттєво потіснили до розряду нішевих колись традиційні горох, просо, гречку, квасолю, картоплю, льон, коноплі, гірчицю, рижій, овес і таке інше. За даними статистики зберігається тенденція скорочення площ під ними. Господарства змушені висівати малопоширені культури з огляду на дотримання структури сівозмін, але нестабільність цін не дозволяє широко займатися вирощуванням цих потенційно високорентабельних культур.

Це відбувається тому, що виробляються вони здебільшого для внутрішнього ринку, який з відомих причин має стійку тенденцію до скорочення, а вихід на зовнішній ринок з незначними обсягами товару є доволі складним. І це при тому як, наприклад, експорт однієї тонни високоякісного насіння льону для харчових потреб дає до державного бюджету в 5 разів більшу суму податку на прибуток, ніж від експорту олії і шроту, вироблених з тонни соняшнику.

Вилучення малопоширених культур із сівозмін не тільки негативно впливає на родючість ґрунтів, але й позначається на роботі підприємств переробної галузі через брак сировини та призводить до зростання цін на продукти харчування і навіть ставить під загрозу збалансоване продовольче забезпечення країни.

Тим часом у структурі посівів у зв'язку з кліматичними змінами з'явилися нові нішеві, такі як нут, сочевиця, сорго, амарант, арахіс, кунжут та інші. Їх доводиться вирощувати на групах земель помірного та не придатних до інтенсивного використання, тому потребує всебічної підтримки з боку держави. І така підтримка закладається в проєкт Закону України «Про стимулювання розвитку агропромислового комплексу України». Його  розроблює Мінекономіки з метою законодавчого визначення основних принципів та засад державної аграрної політики на виконання Указу Президента України від 30 вересня 2019 р. № 722 «Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року».

У цьому зв'язку ми вважаємо, що шляхами реалізації поставлених цілей є:
 
— внесення доповнень до Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» в частині визначення зерна нішевих культур, стимулювання його виробництва;
 
— ініціювання перед Кабінетом Міністрів України розроблення державної програми підтримки кооперативів з вирощування нішевих культур;

— прийняття національної програми «Здорова нація» з включенням до неї розділу «Здорове харчування», де буде передбачено використання нішевої продукції;

— надання сільськогосподарським виробникам компенсації вартості насіння еліти нішевих культур вітчизняної селекції;

— забезпечення контролю та відповідальності сільськогосподарських виробників за дотриманням сівозмін;

— розширення посівних площ під нішевими зернобобовими, круп'яними, технічними культурами шляхом задіяння інструментів фінансового стимулювання державного замовлення;

— стабілізація на внутрішньому ринку обсягів виробництва та цін нішевих засобом управління запасами та задіяння механізму зернових інтервенцій;

— збільшення частки експорту продовольства з України за міждержавними угодами, які забезпечують протекціонізм у просуванні нішевої продукції.

До невідкладних заходів слід віднести наступні:

— розроблення у відповідності до Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» нових ДСТУ для нішевих культур та продуктів їх переробки;

— розширення класифікатора УКТЗЕД позиціями нішевих культур та продуктів їх переробки;

— доповнення бази даних сайту Державної фіскальної служби України «Сумарний обсяг імпорту та експорту у розрізі товарних позицій за кодами УКТЗЕД» товарними позиціями нішевих культур та продуктів їх переробки;
 
— скасування експортних мит на нішеві культури, зокрема на насіння льону, рижію, соняшнику для продовольчих і кормових цілей.

На нашу думку, зазначені стратегічні й першочергові заходи повинні здійснюватися в межах усієї держави для досягнення головної мети — стабільного забезпечення населення високоякісною та безпечною харчовою продукцією з одночасним зростанням у рази у вартісному й асортиментному показниках нашої присутності на світовому ринку продовольства.

Наприклад, Нідерланди витрачають на корм худобі в 7 разів більше зерна імпортного, ніж власного виробництва. Тому експортують продукції з 1 млн га ріллі на суму 85-90 млрд доларів США, а ми із 33 млн га ріллі отримуємо 18-22 млрд доларів США.

Україна завжди буде експортно орієнтованою державою. Для нарощення експорту більш дорогої продукції вкрай необхідно відновити Міністерство агропромислового розвитку, яке має працювати в тандемі з Міністерством закордонних справ. Якраз продовольство може стати для МЗС «золотим ключиком», за допомогою якого наша дипломатія не просто відкриватиме двері іноземних ринків для українських товарів, а й реалізовуватиме політику просування національних інтересів. Поки ж цей інструмент віддано до рук транснаціональних гравців.

А відбуватиметься все це на тлі неминучого скорочення посівних площ через виведення з обігу сільськогосподарських земель для рекультивації деградованих площ з подальшим використанням їх частково під нішеві, а також для відновлення водних екосистем. А це не може не призвести до скорочення посівів під масовими технічними культурами, насамперед соняшником.

Унаслідок цього ми станемо свідками ліквідації олійниць — так само, як свого часу були «порізані» цукроварні. Власне сировинні підприємства самі перетворяться в майбутньому на «нішеві». Бо ж не можна безкінечно експортувати сільгосппродукцію за цінами, які є найнижчими серед понад двохсот країн світу (3-10 місце України позаду)!

Ситуація зі значним недобором у цьому році врожаю кукурудзи через посуху засвідчила, що ринок відразу ж відреагував адекватним підвищенням цін (до 30%). Це наштовхує на думку, що зважена переорієнтація посівних площ під нішеві дозволить не тільки зберегти завдяки вищим цінам виручку від «скороченої» (до 10-20%) масової групи, а й суттєво приростити дохід за рахунок вирощеної на вивільнених площах нішевої.

Більше того, держава не добирає значну суму коштів за рахунок не обкладання вивізним митом масових маржинальних позицій, таких як соняшникова олія і шрот, кукурудза, ріпак тощо, чим потурає країнам-імпортерам обкладати ввізним митом деяку українську продукцію, коли її пропозиція є бездефіцитною. Отримані таким чином кошти, могли б бути направлені на підтримку переробки сільськогосподарської сировини на місці.

Демократизація суспільних відносин щодо доступу до землекористування в умовах інтенсифікації аграрного виробництва спонукатиме все більше до розширення асортиментного ряду нішевих культур, започаткування високотехнологічних виробництв з їх глибинної переробки, що наближатиме Україну до європейській моделі господарювання на землі.

Микола Шкурко, генеральний директор ТОВ ПВКФ «Сяйво», голова Ради директорів Громадської спілки «Асоціація розвитку льонарства і коноплярства України»