Налоговые споры в агросекторе: на что обращать внимание аграриям

* Текст подається мовою оригіналу

Проаналізуємо причини виникнення таких спорів та практичні аспекти, які аграріям варто враховувати при захисті своїх прав та інтересів у суді.

Причини виникнення спорів

Зустрічаються непоодинокі випадки, коли податкові органи, складаючи акт перевірки щодо одних компаній, насправді мають претензії до інших компаній, які не приймали участь у операціях, що перевірялися, проте, наприклад, були постачальниками товару для однієї зі сторін операції — продавця.

Зокрема, податкові органи, виставляючи претензії до агрокомпаній, часто вказують на наявність критеріїв ризикованості компаній-постачальників, про що начебто свідчать наступні обставини:

• наявність відкритих кримінальних проваджень щодо начебто вчинення посадовими особами постачальників продавця кримінальних правопорушень в галузі податків;
• відсутність виробника товару, а також самого товару в ланцюгу постачання;
• відсутність у продавця товару достатнього обсягу трудових, матеріальних або інших ресурсів, у тому числі відсутність земельних ділянок, придатних до вирощування сільгосппродукції, достатньої кількості техніки та транспортних засобів, складських приміщень тощо.

Крім того, податкові органи можуть посилатись на:

• інформацію з декларацій продавця чи його постачальників щодо взаємовідносин з контрагентами;
• наявність вироку щодо вчинення засновником або керівником продавця фіктивного підприємництва.

Питання, чи є зазначені обставини достатніми для твердження про нереальність господарських операцій з постачання товару та, відповідно, для позбавлення покупців права на податковий кредит, вже неодноразово розглядалось та продовжує розглядатись на рівні Верховного Суду.

Різноманіття судової практики

Зі специфіки оподаткування ПДВ слідує, що податкові зобов'язання щодо сплати ПДВ до бюджету за операцією постачання товару нараховує саме продавець товару, а покупець фактично «компенсує» продавцю такий нарахований податок.

Якщо товар використовується покупцем у господарській діяльності та наявні інші законні підстави, продавець включає суму вже «скомпенсованого» продавцю ПДВ до складу податкового кредиту, аби уникнути повторного надходження до бюджету вже нарахованої та сплаченої суми ПДВ за одну й ту саму господарську операцію.

З огляду на зазначене та як підтверджується актуальною судовою практикою, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами.

Порушення певними постачальниками товару в ланцюгу постачання вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару вимог законодавства щодо формування податкового кредиту. Тобто юридична відповідальність має індивідуальний характер, і платник податків не може нести відповідальність, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, проте лише за умови, якщо платник податків не був обізнаний щодо такої поведінки постачальників і їхні дії не були узгодженими.

Набагато менш обнадійливою для покупця товару є судова практика, що стосується наявності вироків щодо вчинення керівником або засновником продавця товару кримінального правопорушення. І хоча Верховний Суд (у тому числі Велика Палата Верховного Суду) висловлював позицію про те, що такий вирок має оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи, більшість судової практики є невтішною для покупця товару.

Разом із тим, хотілося б наголосити на важливості формування судової практики, яка б відрізняла випадки наявності в матеріалах справи вироків стосовно посадових осіб, які підписували первинну документацію, від випадків, коли вирок стосується іншої особи. Так, на наше переконання, якщо вирок стосується засновника продавця, а господарські операції відбувались за участі директора (стосовно якого вирок відсутній), в такій ситуації висновки про нереальність операцій є абсолютно необґрунтованими.

Практична складова судового захисту

Системний аналіз судової практики свідчить про те, що покупцю задля захисту своїх прав та інтересів у суді необхідно надати наступні докази на підтвердження реальності господарської операції з постачання товару:

- договір поставки з додатковими угодами та додатками;

- податкові накладні, зареєстровані відповідно до вимог податкового законодавства;

- видаткові накладні;

- договори складського зберігання товару, картки аналізу сільгосппродукції, складські квитанції та тристоронні акти приймання-передачі товару, підписані повноважними особами сторін та зернового складу, витяги з книг руху зерна та зернопродуктів тощо;

- виписки по банківському рахунку або інший документ, що підтверджує рух грошових коштів з метою оплати товару;

- товарно-транспортні накладні (у разі здійснення поставки транспортом);

- документи, що підтверджують подальше використання товару у господарській діяльності (наприклад, копії договорів переробки давальницької сировини, договори, акти здачі-приймання товару та інші документи, що підтверджують подальшу реалізацію товару).

Варто зауважити, що велике значення при формуванні доказової бази відіграють письмові докази, оформлені не лише сторонами, а також за участі третіх осіб. Тобто складські квитанції, тристоронні акти приймання-передачі сільськогосподарської продукції, а також інші документи, які оформлюються безпосередньо або за участі зернового складу, суттєво підсилюють позицію покупця у справі. Тому рекомендується приділяти оформленню та зберіганню зазначених документів особливу увагу.

Крім того, ми спостерігаємо за тим, що в подібних спорах доволі переконливим доказом вважається висновок експерта. Процесуальне законодавство дозволяє учаснику справи надати суду висновок, складений на замовлення такого учасника. Подібний механізм дозволяє учаснику справи достатньо оперативно та без суттєвих затримок для судового процесу провести експертизу.

У справах, де вирішується питання про правомірність формування податкового кредиту, висновок експерта може стосуватися питань, чи підтверджується документально придбання товарів покупцем, а також чи відповідають законодавству та первинним документам відображені в бухгалтерському обліку господарські операції.

Підсилити позицію покупця можуть і показання свідків, які підтверджують обставини фактичного здійснення поставки товару.

Проте слід пам'ятати, що усі докази по справі, в тому числі висновок експерта, мають бути надані суду першої інстанції. Надання таких доказів на інших стадіях судового процесу може призвести до їх неприйняття, що може негативно вплинути на результат судового розгляду. Таким чином, дуже важливо зібрати всі докази по справі та надати їх суду разом із позовом, або, якщо це неможливо, то, принаймні, на стадії підготовчого провадження у справі, попередивши про це завчасно суд.

Висновки

Зі зняттям мораторію на перевірки та погодженням податковою плану-графіку перевірок на 2021 рік кількість податкових перевірок аграріїв та донарахувань ПДВ збільшилась. Наслідком таких перевірок, як правило, є судове оскарження аграріями відповідних податкових донарахувань.

Кількість завершених та поточних судових спорів із податковою в агросфері дає можливість агрокомпаніям визначитись із найбільш оптимальним способом захисту та заздалегідь підготуватись до можливих претензій з боку податкової.

При цьому із судової практики слідує, що лише якісно сформована і вчасно подана до суду доказова база є передумовою успішного для платника податків розгляду справи. Проте в будь-якому випадку агрокомпаніям слід якомога ретельніше вибирати своїх постачальників, адже їхня сумлінність безпосередньо впливає на ризики виникнення судових спорів із податковою.

Антон Сінцов, радник ЮФ «Астерс»

Роман Герасименко, юрист ЮФ «Астерс»