Диверсификация бизнеса: опыт ирландских фермеров

текст подается на языке оригинала

Наразі, карантин частково стимулював молодь повернутися до батьків у сільську місцевість. Усталені роками традиції сімейного сільського бізнесу батьків зараз можуть відродитися та набути нового змісту з молоддю.

Для прикладу розглянемо черговий успішний кейс щодо збагачення та примноження сімейного бізнесу у сільській місцевості Ірландії, досліджений новою європейською ініціативою RUBIZMO, за фінансування Шведського Інституту.

Починаючи з 1844 року і дотепер, шосте покоління ірландських фермерів Lalors продовжує займатись виробництвом яловичини та зернових культур на фермі Kilbeggan. Родині належить 121 гектар сільськогосподарських земель. Половина площ — пасовища для утримання 200 голів великої рогатої худоби, друга — в обробітку та зайнята переважно вівсом. У бізнесі задіяно п'ятеро людей, з яких четверо є членами сім'ї. Батько та син зайняті на фермі. Мати вдосконалює сімейні рецепти та розробляє нові продукти для компанії. Їхня донька вивчає міжнародний маркетинг та долучається до бізнесу, надаючи корисні поради щодо збільшення продажів. Для допомоги по розповсюдженню продукції залучається один працівник.

Сім'я Лалор завжди зважала на конкуренцію, тому у 1999 році власник Pat Lalor вирішив перейти на органічне землеробство, відмовившись від застосування пестицидів, гербіцидів і штучних добрив. За десять років фермер сфокусувався на вирощуванні вівса, та, з метою диверсифікації сімейного бізнесу, у 2011 році запустив власну лінію продуктів харчування (каші, вівсяне печиво і суміші для випікання хліба), побудовану на сімейних рецептах. Так бізнес було перезапущено у бренд Kilbeggan Organic Foods. Для виготовлення вівсяних каш та печива Kilbeggan Organic Foods сім'я скооперувалися з місцевими підрядниками, які переробляють фермерську сировину та виготовляють продукцію за оригінальними сімейними рецептами Lalors. Родина гарантує якість своєї продукції, оскільки використовує лише вирощений на власній фермі овес. Крім того, сімейний бізнес завжди підтримує тісні комунікації з клієнтами.

Незважаючи на те, що яловичина і органічні крупи традиційно приносять дохід фермі, торгівля домашніми кашами та вівсяним печивом дозволили підвищити додану вартість виробництва. Продукція реалізується переважно через невеликі місцеві магазини по всій Ірландії. Lalors орієнтовані на споживачів органічної, домашньої та місцевої продукції. Вони свідомо не продають свої каші або печиво в мережах супермаркетів, щоб уникнути масового виробництва та зберегти якість своєї продукції. Ця стратегія працює дуже добре: клієнти у захваті від унікальних продуктів, а географія продажів продукції вже вийшла за межі країни та навіть континенту.

Продукція Kilbeggan Organic Foods виставлялась на численних місцевих ярмарках і виставках, рекламується в Інтернеті. Їх каша була номінована на кілька нагород, включаючи Euro-Toques і нагороди Great Taste. Незважаючи на те, що обсяги продукції, обмежуються урожаєм вівса, який може бути вирощений на власних потужностях, мета сімейного бізнесу залишається саме у збереженні постійних покупців. Цей акцент на місцевих органічних продуктах дозволяє Kilbeggan Organic Foods вирізнятися серед конкурентів, оскільки в країні все ще дуже мало виробників органічних продуктів, а великі агропродовольчі підприємства зазвичай купують овес з-за кордону.

Загалом, Kilbeggan Organic Foods — цікавий успішний агро-продовольчий кейс. Компанії вдалося отримати додатковий дохід від органічного вівса, який набагато вигідніше реалізовувати у вигляді кінцевих продуктів, таких як печиво або каша. Цей сімейний бізнес унікальний не лише креативністю та диверсифікацією діяльності. Вони раніше за інших виокремили та зайняли унікальну нішу органічного виробництва в регіоні, залучили для створення повного циклу виробництва кінцевого продукту підрядників та без значних додаткових інвестицій перезавантажили бізнес.

В Україні багато нішевих напрямків у рослинництві та тваринництві, які сконцентровані у невеликих господарствах: зернобобові (овес, нут, амарант, сочевиця), ягідництво, плодоовочевий сегмент, бджільництво тощо. Проте, малим агровиробникам життєво необхідно перейти на новий рівень, вийти за межі традиційної місії «прогодувати родину», вирощуючи та збуваючи сировину перекупам. Сьогодні для трансформації господарств населення у малий агробізнес потрібен фокус саме на місцевому споживачі та унікальній якісній продукції з доданою вартістю, яку реально створювати та просувати кооперуючись. Було б бажання, хист та мотивація вийти за межі усталених господарських процесів та шукати унікальні споживчі ніші в межах територіальних громад. Адже перехід до орієнтованої на споживача моделі локального виробництва (збуту та надання інших послуг) давно запущено по всьому світу.

Валентина Кропивко, аналітик асоціації «Український клуб аграрного бізнесу»