20 января 2021 Верховной Радой Украины зарегистрировано законопроект № 4571-2, которым предлагается внести изменения в НК Украины относительно дополнительной поддержки налогоплательщиков в 2021 году, в частности об освобождении аграриев от уплаты налоговых обязательств, предусмотренных п. 198.5 НК Украины.

* Текст подається мовою оригіналу

Так, особливої актуальності питання звільнення аграріїв від сплати податкових зобов'язань набуло після загибелі озимих та ярих культур у південних та центральних областях України внаслідок несприятливих погодних умов, коли аграрії зазнали втрат не лише від загибелі врожаю, але й внаслідок подвійної сплати ПДВ до бюджету.  

Спочатку аграрії з метою вирощування врожаю придбають усі необхідні товари та послуги, наприклад, закуповують добрива і насіння, здійснюють обробіток ґрунту, формуючи, при цьому, податковий кредит. Коли ж внаслідок несприятливих погодних умов врожай гине, аграрії змушені всі понесені ними витрати поділити на неповторювані та повторювані і на суму останніх здійснити нарахування податкового зобов'язання (критерії поділу витрат на повторювані та неповторювані зазначені у наказі Міністерства аграрної політики України № 132 від 18.05.2001 року, яким також керуються суди при розгляді податкових спорів).

Нарахування податкового зобов'язання відповідно до абзацу 5 п. 198.5 ПК України фіскали обґрунтовували тим, що повторювані витрати не направлені на отримання доходу, а, отже, не є пов«язаними з господарською діяльністю, а вартість таких товарів/послуг не включається до вартості іншої готової продукції, операції з постачання якої підлягають оподаткуванню (ІПК від 23.04.2019 року № 1760/6/99-99-15-03-02-15/ІПК/). Очевидно, що у такий спосіб держава домагалася того, щоби аграрій шляхом нарахування податкового зобов'язання «перекривав» сформований ним раніше податковий кредит.

В свою чергу, аграрії, які не погоджувалися із нарахуванням податкового зобов'язання, нерідко зверталися до суду та зазначали про те, що оскільки вирощений ними врожай загинув, дохід отримано не було, а тому таку діяльність не можна визнати господарською, так як метою здійснення останньої є отримання прибутку. Однак, суди, відмовляючи у задоволенні позовних вимог аграріїв, зазначали, що недосягнення мети при провадженні господарської діяльності та неотримання прибутку не дають підстав для висновку, що така діяльність є не господарською.

З огляду на це, законопроєктом № 4571-2 пропонується встановити, що з метою оподаткування ПДВ знищення сільськогосподарських рослин, насаджень, тварин у зв'язку із форс-мажорними обставинами не є постачанням товарів, і, відповідно, сільськогосподарські товаровиробники на вартість знищеного врожаю або тварин не нараховуватимуть ПДВ як на такі, що не використовуються у господарській діяльності.

Здається, що цією законодавчою ініціативою держава намагається зробити черговий крок на зустріч аграріям, однак чи будуть останні у виграші — залишається відкритим питанням.

По-перше, оскільки розмір сформованого аграріями податкового кредиту перевищуватиме розмір податкового зобов'язання, збільшиться кількість їх звернень за бюджетним відшкодуванням, а держава й так від прийняття вищезазначеного законопроєкту втрачатиме бюджетні надходження від сплати аграріями ПДВ. З огляду на це, на наш погляд, якщо законопроєкт № 4571-2 буде прийнятий, то аграріїв, які звертатимуться із заявами про отримання бюджетного відшкодування, чекатимуть перевірки фіскалів, за результатами проведення яких суму заявленого бюджетного відшкодування буде або зменшено, або взагалі відмовлено у відшкодуванні.

По-друге, із прийняттям законопроєкту № 4751-2 аграріям необхідно буде доводити, що знищення сільськогосподарських рослин, насаджень, тварин відбулося саме через існування форс-мажорних обставин, поняття та невичерпний перелік яких закріплено у ч. 2 ст. 141 Закону України № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 року та п. 3.1 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії ТПП України від 15.07.2014 року № 40 (3). При цьому, відповідно до п. 3.2 зазначеного вище Регламенту не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недодержання /порушення своїх обов'язків контрагентом боржника, тощо. Існування форс-мажорних обставин підтверджується сертифікатом, виданим ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою.

Враховуючи це, аграріям слід бути особливо уважними при поданні до ТПП України та/або регіональної ТПП заяви про засвідчення форс-мажорних обставин за  податковими зобов'язаннями, оскільки неправильність її заповнення та/або недостатня обґрунтованість існування форс-мажорних обставин зумовлюватиме відмову в отриманні сертифікату ТПП.

Статистичні дані свідчать, що 10% із тих, хто звертаються до ТПП України та/або регіональної ТПП із відповідною заявою, отримують відмову у видачі сертифікату. При цьому, кількість тих, хто звертаються із заявами про засвідчення форс-мажорних обставин за  податковими  зобов'язаннями становить всього 5% від загальної кількості. Очевидно, що із прийняттям законопроєкту № 4751-2 кількість таких звернень збільшиться.

При цьому, найчастіше ТПП України та регіональні ТПП відмовляють у видачі сертифікату з огляду на те, що суб'єкт господарювання не довів наявність існування форс-мажорних обставин або такі почали існувати вже після строку виконання зобов'язання. Слід зауважити, що звернутися із заявою про засвідчення форс-мажорних обставин суб'єкт господарювання може лише після настання строку його виконання, оскільки до цього моменту вважається, що особа ще має можливість якимось чином виконати взяти на себе зобов'язання.

У випадку ж, якщо аграрію відмовлять у видачі сертифікату він матиме право або повторно звернутись до ТПП України/регіональної ТПП після виправлення допущених ним недоліків, або оскаржити відмову у судах господарської юрисдикції. При цьому, аналіз судової практики свідчить, що рішення суду про зобов'язання ТПП України/регіональної ТПП розглянути заяву про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) не тягне за собою виникнення у неї обов'язку видати позивачу відповідний сертифікат, оскільки вирішення цього питання належить до дискреційних повноважень ТПП України/регіональної ТПП, втручатися в які суд не має права.

Підсумовуючи, вважаємо за необхідне відзначити, що прийняття законопроєкту № 4751-2 дозволить підтримати сільськогосподарського виробника шляхом зменшення податкового навантаження, що, в свою чергу, збільшить привабливість аграрного сектору економіки. Водночас, аграріям, аби відчути покращення внаслідок прийняття зазначеного вище законопроєкту, слід ефективно управляти своїм земельним банком, а також бути особливо уважними при підготовці та поданні відповідних документів до державних органів та постійно слідкувати за законодавчими змінами та здійснювати моніторинг судової практики.

Наталія Іверук, юрист EVERLEGAL