Опытом и трудом. С любой деятельностью веду себя, как с женой: нужно ее любить, чтобы было легко работать

текст подається мовою спілкування

Моя перша робота була в КСП «Яблуневе» завідуючим ремонтною станцією. Потім — головний інженер у компанії «Крок», а згодом працював у агрохолдингу «Кернел» на посаді провідного інженера. 

У травні буде 8 років, як я працюю в LNZ Group головним інженером. LNZ Group — це, можна сказати, половина мого життя, адже тут я проводжу більшість свого часу.

Мені дуже подобається наш колектив. До того ж, до душі сама аграрна стихія: в сільському господарстві щодня з’являється щось нове, тому ми рухаємося разом із часом, а може, й попереду нього.
Моя команда — це 12 осіб. Середній вік — 50 років. Особисто мені зі старшими працювати легше, вони привчені до дисципліни та розуміють, що таке відповідальність. Нещодавно ми створили компанію LNZ Tech, яка надає сервісні послуги своїм підприємствам із ремонту техніки та обладнання. Вже підписали дилерській договір із компанією Vermande. Ось саме в LNZ Tech працює 5 молодих сервісних інженерів, яких ми виховали на своєму підприємстві. Взагалі ми шукаємо молодь, але, повинен зізнатись, що поки ці пошуки не зовсім вдалі.

Ми постійно проводимо навчання спеціалістів. Цього року було проведене навчання по техніці New Holland, Horsch та Case. Це ті бренди техніки, яка присутня в нашій компанії. До речі, на нашій базі проводитиме навчання сервісних спеціалістів компанія BEDNAR FMT. Наші працівники також приєднаються.

Компанія створює здорові умови праці: затишний офіс, душові, є медичне страхування, преміювання. Зараз, до речі, також будується сервісний центр.

У зимовий період я проводжу на роботі стандартно 8 годин, але коли починається посівна чи жнива — то 24/7. Тобто ненормований робочий день. В мого покоління ще є розуміння відповідальності за свої обов’язки. Якщо нам, наприклад, завтра потрібно сіяти горох, а вчора ми тільки отримали запчастини до сівалки, то я просиджу до 22:00 біля неї, оскільки зранку треба сіяти. Коли є жива робота — не з паперами, а з технікою, я втоми не відчуваю. Ми працюємо на результат, адже задача в усіх одна — отримати хороший урожай.

Звичайно, основна мотивація — це заробітна плата. Але мені дуже подобається справа, якою займаюсь. Це щось таке рідне, як дружина: треба її любити, щоб було легко працювати.

Якщо немає комфорту в сім’ї, то і на роботу не хочеться йти, а якщо на роботі негаразди, то в сім’ю поганий настрій несеш. Має бути все гармонійно.

Я виріс у селі. В 6 років батько навчив мене їздити на тракторі Т-74.

Все моє дитинство було яскравим. З юності пам’ятаю, як на 3-му курсі проходили практику. В перший же день виїхали в поле, де я отримав сонячний удар. Тиждень від того відходив, але тоді жнива були довгі, то встиг ще трохи попрактикуватися.

Навчався в сільськогосподарській академії на інженера-механіка. Взагалі моя мама дуже хотіла, щоб я був фармацевтом. Але я взяв документи і поїхав у аграрний.
Ще до університету, в колгоспі, я пас телят. Перша зарплата була в районі 160 карбованців. Моя мама на той час отримувала 70 карбованців. Всього за літо заробив більше 500 карбованців і купив собі магнітофон.

У 23 роки в рідній Яблунівці мене обрали головою колгоспу, але я відмовився, і не шкодую про це. Я люблю свободу, не хочу бути прикутий кайданами до місця і до обов’язків.

Я люблю слухати «метал». Першою була касета гурту «Арія». Вони, до речі, приїжджали з концертом у сусіднє село в 1987 році, там я і купив касету. Взагалі я люблю слухати музику. Але в тракторі працівникам забороняю. Адже слухати потрібно техніку, а не музику.

Мої найперші вчителі — це мої батьки, і те, ким я став сьогодні, це їхня заслуга. Вони навчили мене, що чесність і справедливість — головні чесноти в житті людини. До 40 років я з цією «чесністю» мучився, а зараз постарів і став мудріший.

У вільний від роботи час я люблю ходити на полювання та риболовлю. Також подобається подорожувати, дивитися світ та як у ньому живуть люди.

Якщо для одного життєвий урок підійде, то для іншого він може нашкодити. Тут все індивідуально, адже кожна людина — це особистість. Поради можна давати, але не потрібно на них наполягати. Але якщо поради стосуються роботи, то тут наполягати можна і потрібно, звісно, якщо є досвід і впевненість, що воно має бути так, а не інакше.

Сьогоднішню молодь можна охарактеризувати як «рання та швидка», вони хочуть отримати всі блага відразу. Коли ми зустрічалися з однокурсниками через 20 років після випуску, виявилося, що за спеціальністю з 150 людей працюю один я. Всі хотіли швидких грошей, але тоді час диктував своє. Я ж вичекав свій момент і тішуся тим, що маю сьогодні.

Я бажаю молоді бути наполегливими, ставити кінцеві цілі, бо якщо стоїть мета, то потрібно її досягати. І треба мріяти, адже мрії збуваються.