Опытом и трудом. LNZ Group изменилась не только в масштабах, но и во взглядах

*текст подається мовою спілкування

Після закінчення Черкаського державного технологічного університету за спеціальністю «інженер машинобудування», мені надійшло відразу чотири пропозиції від роботодавців. За час навчання разом з друзями продемонстрували результат нашої розробки в реальності і представили її на захисті диплому.

На той період заробітну платню пропонували 2 тис. грн і я розумів, що молодій сім’ї цих коштів буде не достатньо. Тому виникла думка поїхати на заробітки в аграрну країну Данія. Попрацювавши там два роки в сільськогосподарській галузі — на техніці і фермах, в мене змінилося бачення на 180 градусів.

Раніше, коли навчався, то не хотів повертатися в село, занурюватися в сільське господарство. Для мене це був останній варіант. Але після Данії сприйняття змінилося — я побачив, як там звичайні фермери проводять вихідні дні, який мають погляд на життя і зрозумів, що людині не потрібна прив’язка до певної регіональної точки. Для мене головне, щоб було сімейне тепло і затишок, не залежно в селі, чи в місті.

Повернувся в Україну з стресом, бо там звик до розміреності і стабільності.

Кілька місяців був без роботи, чекав на наступний контракт і вирішив спробувати знайти себе в Україні. Прийшов в LNZ Group і мені запропонували роботу контролером з якості протруєного зерна. На цій посаді працював три місяці, а потім розпочалося будівництво нового заводу з переробки гібридної кукурудзи в качанах. Там я виконував технагляд за будівництвом, контролював весь будівельний процес, монтаж і запуск обладнання.

Було страшно брати на себе таку відповідальність, але тут стала у нагоді моя освіта, хоч я раніше фактично за спеціальністю не працював. Вчився, як користуватися нівеліром і теодолітом, як в'язати арматуру.

Директор завжди казав — такі знання за плечима не носити. Лише потім я зрозумів, що це дуже класна практика і здобуття нових знань і навичок, за що інші люди платять гроші, щоб навчитися. Мені пощастило — я отримав шанс побачити, навчитися і реалізувати.

Після запуску заводу, працював начальником зміни. Потрібно було самому всьому навчитися, а потім ще й навчити колег.

Працювали в три зміни, в кожного начальника зміни було 24 працівники в підпорядкуванні. Підбирали людей, створювали свій колектив.

Найголовніше для мене в людях — це чесність і працьовитість, відданість роботі. Не обов’язково мати спеціальну освіту, чи досвід, важливіше мати бажання і нахил до певної справи. У мене були такі випадки, що приходили водії з досвідом 30 років, а на автонавантажувачі так і не змогли навчитися їздити. Але зазвичай 80% людей при бажанні проходили навчання і лишалися працювати.

За час моєї роботи, компанія змінилася не лише в своїх масштабах, але і в поглядах. Сьогодні керівництво приділяє увагу і робить акцент на молодь. Тут дуже гарний  підхід до навчання — показують, знайомлять з усім, возять на виробництво за кордон і навчання. Завжди можна прийти до директора з своєї ідеєю і потім втілити її в життя. Після відвідин заводів, виставок щось з побаченого западає в пам'ять і приїхавши на виробництво виникають ідеї як можна удосконалити, чи покращити процес на нашому заводі. Такі моменти надихають ще більше.

Тому я не шкодую, що шість років тому втратив контракт на роботу за кордоном і дуже задоволений, що знайшов собі місце на своїй рідній землі, змінив направлення діяльності.

Взагалі до механіки в мене завжди був потяг, а от за комп’ютером і столом важко всидіти. Мені потрібен рух. З технікою зв’язаний з 10 років, їздив за кермом, допомагав ремонтувати автомобільний мотор. Таку прихильність до техніки привив батько. Та й зараз в мене хобі — автомобілі. Маю три машини — Mercedes, Ford, Audi.

Вважаю, що у мене спеціальність доволі широка — можу працювати на різних заводах, в компаніях, які займаються продажом обладнання. Прагну завжди бути в тренді новинок, не стояти на місці і залишатися на ринку праці затребуваним.

Молодим людям, не залежно в яку сферу вони збираються іти працювати, хочу порадити вчити англійську. До нас часто приїжджають представники іноземних компаній і важливо вміти вільно спілкуватися. Коли будували і встановлювали обладнання, теж були делегації і вільне спілкування, що набагато полегшувало робочі процеси.

Також важливо, щоб молоді люди мали бажання і можливість відновлювати земельні ресурси, правильно ними керувати і розбудовувати нашу державу, бо хотілося, щоб наша країна процвітала.

Моє бачення, що в найближчі 5-10 років розвиток буде лише в аграрному секторі, але хотілося, щоб і інші сфери покращувалися.