Ось і розпочався новий навчальний рік. За вікном опадає вже пожовкле листя, а в пам'яті у нас все ще тліють згадки про літню виробничу практику. Згадати і справді є про що, адже це було не лише пізнавально, але весело і незабутньо. Річ у тім, що практика у компанії «Agrofusion» дала мені змогу використати всі ті теоретичні знання, що я здобув за три роки навчання, і дізнатися багато нового.
Загалом робочий день розпочинався з ранкового наряду, на якому збиралися робітники, щоб дізнатися плани на день. А після наряду всі бралися за свої безпосередні робочі обов'язки. Я, як «справжній керівник», виїжджав на поле разом із своїми підлеглими і слідкував за розвитком томату, допомагаючи йому рости та розвиватися. До цього я навіть не уявляв наскільки це цікава і по-своєму приваблива рослина. Ми вирощували декілька гібридів, і кожен із них мав якусь свою особливість, що робило культуру томату ще більш неперевершеною.
Рослини немов розмовляли зі мною, й усім своїм виглядом показували, що їм добре. Але «щастя» томатів тривало не довго. Дощовий циклон, який мандрував по країні, дійшов і до нас. Ці два тижні ми з хлопцями, що зі мною проходили практику, називали «трагічні тижні». Адже весь цей час на подвір'ї та на полі було похмуро і дуже сіро. Інколи лунав страшний шум грози, а блискавка ділила небо на дві частини. Злива була страшною, поле почало затоплювати і води було вже, як в народі кажуть, «по коліна» потрібно було негайно реанімувати рослини томату.
Ми усіма силами намагалися врятувати рослинки, але, на жаль, наших можливостей та бажання виявилося замало. Й природа внесла свої корективи. Через деякий час стихія відступила, усе підсохло і спека знову повернулася, але для чверті рослин ці два тижні виявилися фатальними, трагічними та останніми.
Ті рослини що вистояли проти природи отримали максимум уваги та догляду та частково компенсували, у знак вдячності, втрати від «потопу». У цьому надзвичайно раціональному світі, де сучасне суспільство диктує свої закони природі й людині, є одне явище, яке ніхто не може контролювати — дощ. Ось так непомітно закінчилися мої будні практиканта...
І ось я сиджу на парі за вікном обпадає пожовкле листя, а про літо та виробничу практику залишилися лише фото і згадки.
Олексій Шангар, студент 4 курсу, спеціальність «Агрономія»