В условиях экологизации хозяйственной деятельности мировое сообщество все большее внимание обращает на техническую коноплю — источник природного сырья.

*Текст подається мовою оригіналу

Технічні коноплі як сировина мають широкий спектр застосування, зокрема в харчовій та легкій промисловості, будівельній галузі, фармації, косметології.

Не стоїть осторонь цих процесів Україна, де традиційний ареал вирощування конопель охоплює території сучасних Сумської, Харківської, Полтавської, Чернігівської областей та лівобережної частини Київської області.

Протягом чотирьох років поспіль набирає популярності етно-фольклорний аграрний фестиваль «HempFest» для просування агротуристичного кластеру «Слобожанське коноплярство». Відповідний проєкт за результатами конкурсного відбору Міністерства розвитку громад та територій України отримав фінансування з державного бюджету України в розмірі понад 14 млн грн. Мета — відновлення колись потужної галузі з переробки на місці отриманої конопляної сировини та популяризація споживання продуктів із конопель.

Але як завжди відстає нормативна база. Ось чому давноочікуваний законопроєкт «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання обігу рослин роду коноплі (Cannabis) в медичних, промислових цілях, науковій та науково-технічній діяльності» викликав у дотичних до галузі науковців, сільгоспвиробників, галузевих асоціацій, місцевого самоврядування спочатку підвищений інтерес, потім розчарування, яке перейшло в гостру критику.

Коноплярська спільнота звертає увагу на те, що в законопроєкті пропонується здійснення регулювання обігу конопель шляхом внесення лише положень для медичного використання даної культури, які до того ж мають неоднозначне трактування та невизначеності, які створять певні перешкоди для розвитку галузі промислового коноплярства.

Зокрема, введення терміну «канабіс», узяте із міжнародної конвенції, підводить всі рослини конопель не залежно від вмісту наркотичної речовини тетрагідроканабінолу до наркотичної сировини з усіма наслідками —  вимогами щодо охорони посівів, обладнання приміщень для зберігання та переробки, знищення відходів переробки, отримання квот тощо. Однак у п. 2 статті 28 Єдиної Конвенції зазначено, що вона не поширюється на рослини конопель, які культивуються виключно для промислових цілей, тобто технічних (на волокно і насіння).

Провідна наукова установа в галузі коноплярства Інститут луб'яних культур НААН за підтримки асоціації «Українські технічні коноплі» та ГС «Асоціація розвитку льонарства і коноплярства України» пропонують зміни і доповнення, які полягають у тому, щоб усунути загрозу існування галузі промислового (технічного) коноплярства шляхом її відмежування від коноплярства медичного. Регулюванням галузі промислового коноплярства має займатися Мінагрополітики, а не МОЗ, а вимоги до операторів ринку технічних конопель повинні обмежуватися наданням інформації про площі посівів і походження посівного матеріалу.

Ринкові виклики зумовлюють потребу державного стимулювання галузі промислового коноплярства з метою просування національних пріоритетів. Ініціатором виступила Сумська обласна державна адміністрація, яка започаткувала створення робочої групи з розробки проєкту Концепції Державної цільової програми розвитку коноплярства на період до 2025 року за участі провідних наукових установ, громадських об'єднань, органів центральної влади, народних депутатів України, які представляють території перспективного вирощування промислових конопель.

Микола Шкурко, голова Ради директорів ГС «АРЛКУ»