«Спочатку у нас виникла ідея купити корів суто для молока. Вже потім у наш монастир прийшов монах із Грузії, який володів мистецтвом сироваріння і загітував нас докупити корів і зайнятися виробництвом сиру», — розповідає AgroPortal.ua настоятель Гурбинського Свято-Воскресенського чоловічого монастиря отець Онуфрій.
Обов'язки з догляду за коровами братія монастиря між собою розділила. Хтось пасе корів, хтось доїть, а от технологію сироваріння грузинського монаха поручили освоювати отцю Луці.
«Береться свіже домашнє молоко, додається до нього закваска, сіль та за бажанням пряні трави — так виходить бринза. Але головною складовою смачного сиру є молитва, яка читається не лише перед початком справи, а й упродовж усього процесу сироваріння», — ділиться головним секретом отець Лука.

Сьогодні в монастирі, окрім бринзи, займаються виробництвом сиру сулугуні та йогурту мацоні.
«Пробували ми ще виготовляти сир філадельфія. Але йому потрібно приділяти багато часу: молоко має скиснути, потім слід його відігріти на творог, потім цей творог плавити на маленькому вогні, опісля додати трішки соди і розлити у форми. Наша ж основна задача —служба у монастирі, і ми не повинні про це забувати», — стверджує отець Лука.
Раціон корів складається суто із сіна з додаванням жому та зерна. Влітку — випас. За таких умов корова дає до 30 л молока в день, а з 6-ти корів відповідно виходить 180 л. Доять корів вітчизняним апаратом «Імпульс», який подарували меценати монастиря.
Ченці розповідають, що вже не раз хотіли залишити цю справу, оскільки часу на утримання корів та виготовлення сиру витрачається багато, а продають продукцію інколи навіть дешевше собівартості.
«З 10 л молока виходить 1 кг сиру, а літр молока коштує у нас на базарі 14 грн, то 140 грн виходить собівартість лише молочної сировини. А ми віддаємо і по 100 грн, і по 50 грн, аджерозуміємо, що за високу ціну не кожен може собі дозволити купити сир. Ми на цьому не заробляємо — це, можна сказати, хобі», — посміхається отець Онуфрій.

Продають сир переважно на місцевому ринку прихожани монастиря. Але після розміщення фото сиру в соцмережі Facebook почали приймати замовлення онлайн і по телефону.
При монастирі утримують не лише корів, а й свиней та биків, яких відгодовують та здають на забій. З цього і утримуються.
Щоб прогодувати таке господарство, ченці обробляють 20 га землі, мають свою сільгосптехніку та теплицю.
«Техніка у нас своя: 2 трактори та сівалки, борона, плуг та культиватор. Була ще вантажна машина, але її продали і купили автобус для підвозу людей на службу, — розповідає настоятель монастиря. — Сіємо пшеницю, овес та ячмінь. Нічого не обробляємо хімією, адже мелемо пшеницю і печемо собі хліб. У якості добрива маємо гній».

В планах у ченців — власна пасіка. Уже сьогодні є готових 14 вуликів, у процесі розробки —вулик-дуплянка. Тут мріють про те, щоб прихожани монастиря змогли не просто приїжджати на службу, а й посмакувати свіжими екологічно чистими продуктами.
Іванна Панасюк, AgroPortal.ua

Зміна торговельних потоків: які можливості має український виробник

Органічний сектор демонструє стійкість і залишається в топ-5 постачальників продукції до ЄС

У Глухові облаштували 3-гектарний яблуневий сад із 13 сортами

Зміни намітились на ринку сирів України після тривалого періоду стабільності.

У крафтовому бізнесі варто мати свій почерк, створювати індивідуальну презентацію та подачу продукту.

Ще 18 агропідприємствам Рівненщини погодили 1,3 млн грн часткової компенсації вартості дизельного пального. Загалом за програмою підтримку вже отримали близько 50 господарств на майже 4,3 млн грн.

На Рівненщині виробники волоського горіха налагодили його переробку на олію холодного віджиму. Нині обсяги виробництва сягають до 700 л готової продукції на рік.

В Україні закладають дедалі менше нових садів волоського горіха. Одна з головних причин — тривалий період повернення вкладених коштів.

Майстер-клас, присвячений українським сирам, відбувся 23 вересня під час міжнародної виставки B2Cheese у Бергамо (Італія).

До 20 видів крафтових сирів виробляє та пропонує споживачам «Мамина сироварня» на Тернопільщині. Цій майстерні сиру майже рік, і вона є однією з родзинок етнопарку сімейних вражень «Агроленд», яким опікується ПАП «Агропродсервіс».

Українські сировари продовжують потерпати від логістичних проблем, спричинених російськими обстрілами, однак поступово адаптуються до нових умов роботи.

Унікальний продукт із впізнаваним ім'ям, захищеним європейським законодавством, доступ до грантів і нових бізнес-можливостей — лише короткий перелік переваг географічного зазначення (ГЗ). Попри відчутно вищу ціну, попит на таку продукцію високий навіть на внутрішньому ринку.

Український ринок сирів наприкінці літа зіткнувся з логістичними проблемами та втратами продукції на складах торговельних мереж. У частині магазинів через це скоротився асортимент і стало менше акцій.