Повідайчик — відома в Ужгороді волонтерка, продавчиня сувенірів біля Ужгородського замку.
Ідея створити лінійку оригінальної локальної продукції в якості сувеніра для туристів з'явилася після курсів в рамках програми «Україна-Норвегія», за якими учасники АТО/ООС, волонтери та їхні родичі можуть пройти програму навчання у сфері туризму.

«Коли виготовили перші порції сушеного м'яса — довго не могли визначитися із назвою для цієї продукції. Зробили презентацію для друзів та колег, і в процесі дегустації з пивом з'явилася назва «сушлики». Тепер це наш бренд, збираємося його патентувати», — розповіла Повідайчик.

Жінка додала, що виготовляють сушлики з трьох видів м'яса — свинини, яловичини та курятини.
«Наші сушлики — це 100% м'ясо, усушене в дегідраторі на 60-70% при температурі до 70 градусів. Вони чудово смакують в якості перекусу в мандрівках та туристичних походах, іще це — прекрасні закуски для посиденьок з друзями», — зазначила волонтерка.

Вона уточнила, що для того, аби приготувати сушлики, філе підморожують, ріжуть на тоненькі скибочки — слайси, маринують у соусах із додаванням солі, часнику, коріандру, суміші перців та інших спецій. Пакують сушлики у вакуумні упаковки, де вони добре зберігаються та не псуються.
AgroPortal.ua за матеріалами Ukrinform.ua

Ukraine Organic Awards: визначено найкращих гравців органічного ринку

LNZ Hub: які схеми захисту дали результат?

BEDNAR показала техніку для основних польових операцій

Артур Опаленик із Закарпаття близько семи років тому вирішив зайнятися виробництвом квасу. На сьогоднішній день його Bubble Art випускає квас, мохіто та лимонади, а сезонні обсяги сягають близько 100 тонн.

Крафтове виробництво «Сади Лонго Май», що на Закарпатті, займається переробкою яблук на сік, сидр та оцет. Плоди купують у місцевих жителів, а до збору залучають друзів і знайомих.

Крафтове виробництво «Сади Лонго Май», що на Закарпатті, виготовили близько 5 тис. пляшок сидру.

Восени на Закарпатті багато яблук. Іноді — занадто. Вони падають у траву та лежать під старими деревами. Зазвичай до 2000-х років ці яблука можна було здати й отримати досить непогані кошти. Проте 15-20 років тому люди не знали, що робити зі своїм урожаєм. Старі сади почали занепадати, місцеві мешканці не бачили сенсу в догляді за деревами, адже вони перестали приносити прибутки. Вкладена праця не виправдовувалася матеріально та емоційно.

У запуск виробництва «Янко-чай» інвестовано понад 4 млн грн. Для цього були використані власні кошти, кредити за програмою «5-7-9%» та державні гранти.

Одна з найбільших торговельних мереж Іспанії Carrefour почала продавати українські продукти харчування.

Луганщина, за словами співвласника пасічного господарства «Конюшина» Олексія Конюши, була одним із провідних регіонів у галузі бджільництва в Україні. Це область із сприятливими природними умови для медозбору завдяки великій кількості медоносів.

Ціле літо Вадим Жигун прожив у сільській хатині на Полтавщині та займався пізнанням травництва. Зранку йшов у поле та збирав трави, в обід розвішував їх під стріхою або на горищі, а ввечері — експериментував зі зборами та читав книги про лікарські трави.

Десять років тому на українському ринку з’явилися перші крафтові гострі соуси, які здивували смакові рецептори найбільших гурманів. Дніпропетровському бренду Mr.Caramba вдалося утримати лідерські позиції у своїй ніші — до сьогодні соуси продаються у мережі «Сільпо» по всій Україні.

Десять років волинська компанія «Шанс Вік» займається заготівлею та експортом дикорослих трав і ягід. Але бажання створити свій продукт вилилося пів року тому у бренд органічного чаю Travka.