До кінця року квота на м’ясо птиці передбачається в розмірі 52 тис. т, на яйця курячі — 3,5 тис. т. Це говорить про те, що потрібно переорієнтувати експорт з ринку ЄС, що вже роблять наші провідні виробники м’яса птиці та яєць, на країни Азії, Близького Сходу та Африки.
Промислове виробництво переважає: чому і як трансформується тваринництво
13 червня 2025, 05:48 2255
У промисловому птахівництві, свинарстві та скотарстві спостерігається тренд на автоматизацію виробництва, впровадження систем моніторингу, використання штучного інтелекту, покращення ефективності контролю за станом тварин. Експерти кажуть, що процеси налагоджені, й за цим — майбутнє.
Зазначені галузі в Україні є, безперечно, перспективними, хоча не обходиться без викликів, що стосуються, зокрема, введення квот ЄС, дефіциту кадрів та зміни клімату.
Птахівництво переорієнтовується на нові ринки
У галузі українського промислового птахівництва не все так погано, вважає голова Міжрегіонального союзу птахівників і кормовиробників України Вадим Шиян. На конференції «Ефективне тваринництво та птахівництво» в межах Agro Ukraine Summit він розповів, що поточного року виробництво м’яса птиці зросло практично на 6% порівняно з 2024 роком — це приблизно 940 тис. т, а виробництво яєць стало більшим приблизно на 8% — 4,4 млрд шт. Але 6 червня набула чинності директива Єврокомісії про введення квот, зокрема і на продукцію птахівництва, тож виробники вже міркують над тим, що робити.
Вадим Шиян, голова Міжрегіонального союзу птахівників і кормовиробників України
Поряд із промисловими підприємствами розвиваються і невеликі ферми та приватні домогосподарства. Саме вони виробляють 50% поголів’я птиці, 30% — м’яса, а також майже 50% яєць, і цей ринок має свою нішу.
Птахівники з прифронтових територій впроваджують ізраїльську модель ведення бізнесу
Міжрегіональний союз птахівників і кормовиробників України наразі більше працює на сході країни, на прифронтових територіях, тому потребує досвіду Ізраїлю — країни, яка живе у війні багато років і знає, як вести діяльність в умовах воєнного стану. Ізраїльську модель ведення агробізнесу впроваджують у Харківській, Сумській, Запорізькій, Чернігівській, Херсонській, Миколаївській областях.
Вадим Шиян, голова Міжрегіонального союзу птахівників і кормовиробників України
Насамперед нас сьогодні підтримують міжнародні донори та програми, малі та середні фермери отримують фінансування від €20 тис. до $1 млн. Тому за такої підтримки виробництво м’яса птиці на прифронтових територіях буде мати перспективи розвитку. Птахівництво працює і завдяки партнерам розвивається, тому тим, хто займається ним на сході, півдні України, на прифронтових територіях, можна кооперуватися і разом із бізнес-партнерами розвивати галузь.
Ситуація в свинарстві оптимістична, якби не ціни
Торік закупівельні ціни на ринку промислового живця були суттєво нижчими, ніж 2023 року, а в середньому по року позначка була більшою на майже 21%.
Цьогоріч ситуація оптимістичніша, ціни відновилися після падіння. Проте часто вони не трендові, адже у січні – лютому, коли зазвичай відбувається послаблення цін, навпаки, спостерігалося їхнє підвищення. Традиційним було здорожчання свинини напередодні Великодня, проте вже у травні ця динаміка продовжилася, що не є характерним.
Олександра Бондарська, віцепрезидентка асоціації «Свинарі України»
У нас не так усе добре із пропозицією цього року. Загалом поголів’я на початку 2025 року зменшилося до 4,5 млн голів, при цьому майже 65% утримувалося у сільгосппідприємствах, тобто промисловий сектор проявляє більшу стійкість до викликів. Але темпи скорочення саме промислового поголів’я на початку року і станом на зараз перевищують темпи зростання присадибного свинарства.
Поголів’я у промисловому секторі скоротилося на 12-15%, тоді як присадибний сектор відстає на 7-8%. Також спостерігається зменшення кількості господарюючих суб’єктів, і ця тенденція досить тривала. Тому саме в промисловому свинарстві пропозиція просідає помітніше. За попередніми оцінками, за перші 4 місяці поточного року реалізація свиней на забій сільгосппідприємствами скоротилася на 15%, і загальна пропозиція в Україні зменшилася на 10%.
Імпорт і експорт свинини незначно впливають на ціноутворення. Хоча цьогоріч імпорт дещо активніший.
Викликами для свинарів є АЧС, відсутність експорту та кадровий голод
Асоціація «Свинарі України» опитала понад 130 підприємств, які забезпечують близько 65% промислової пропозиції свинини, щодо перспектив розвитку ринку свинарства. Лише половина учасників ринку вважає, що ситуація цього року може бути сприятливою. Третина бачить відновлення галузі цьогоріч. Чверть опитаних налаштовані на розвиток, впроваджують проєкти, які планували, і щонайменше 1 із 6 виробників буде працювати над покращенням своїх економічних і виробничих показників.
Олександра Бондарська, віцепрезидентка асоціації «Свинарі України»
Свинина буде, адже кістяк основних гравців ринку, які забезпечують основну частку пропозиції, зберігається. Вони більш налаштовані на сталий розвиток, стабільний ріст або утримання ринкових позицій.
Проте оптимізм виробників досить обережний. По-перше, тому що одним із найвагоміших чинників, які гальмують розвиток свинарства, є епізоотичні ризики. Через АЧС Україна втратила чимало поголів’я, і скорочення галузі на 4,5 млн голів — це якраз результат розповсюдження хвороби. Впливали й економічні фактори.
«За нашими оцінками, скорочення маточного поголів’я помітно вище за фактичне скорочення загального — оцінки варіюють у межах 20-30%. Крім цього, обмежувальним фактором у галузі є відсутність вагомого експорту. Ми тривалий час зациклені на внутрішньому ринку, який останніми роками не розширюється», — зазначає Олександра Бондарська.
Викликами для свинарства є також євроінтеграційні процеси і кадровий голод, який наразі загострився максимально.
Згідно з опитуванням свинарів щодо їхнього ставлення до євроінтеграційного процесу, частина респондентів вважає, що це до позитивних змін, адже буде доступ до нових ринків, до можливих інвестицій у майбутньому. Третина опитаних виробників побоюється таких змін, оскільки це, на їхню думку, принесе посилення умов і конкуренції через потенційне входження в єдиний ринок із ЄС, який є одним із топвиробників свинини у світі. Крім того, відсутність підтримки таких трансформацій лякає виробників, адже ситуація наразі покладається на їхні плечі, й вони задумуються, куди їм інвестувати перш за все.
Олександра Бондарська, віцепрезидентка асоціації «Свинарі України»
Значним бар’єром для розвитку галузі є також недостатня обізнаність виробників, адже умовна готовність до імплементації європейських вимог іноді може бути переоцінена. Крім цього, на відміну від країн ЄС, ми не маємо суспільного запиту на трансформації, адже український споживач поки не готовий платити за свинину, вирощену на фермі, де поросятам, наприклад, не обрізають хвости.
Корів у приватному секторі меншає, однак загалом галузь зростає
Сьогодні 400 молочнотоварних ферм призупинили роботу, 100 повністю знищені внаслідок ворожих обстрілів. Попри все, 2024 рік був досить успішним для галузі. Вона зросла на 7%, і на 1000 корів стало більше на молочнотоварних фермах.
Олена Жупінас, заступниця генерального директора Асоціації виробників молока
Минулого року було вироблено 7,4 млн т молока. Планується, що цьогоріч показник буде на рівні 7,2 млн т. Загальна чисельність корів на фермах і у приватному секторі становить 1,2 млн голів. Прогнозується, що скорочення, яке відбувається за рахунок особистих селянських господарств, триватиме. Натомість на промислових фермах очікується приріст поголів’я на 2 тис. корів.
Надій на 1 корову минулого року склав 7345 л, у 2025-му — 8167 л, при цьому очікується збільшення споживання на душу населення з 202 кг до понад 230 кг.
Ферми, які мали можливість наростити виробництво молока та збільшити середній показник продуктивності з 5000 у 2014 році до 8167 у 2024 році — це топ-10 виробників із різних областей України.
Трійку лідерів очолили:
- ТОВ «НВП «Глобинський м'ясо-молочний комплекс» (Полтавська область) — надій на 1 корову 13325 кг;
- АФ «Україна» (Тернопільська область) — 12974 кг;
- СТОВ «АГРОКО» (Черкаська область) — 12334 кг.
Як протистояти викликам: що очікує на молочну галузь
Сьогодні виробники прагнуть вижити й відбудувати знищені ферми, однак інструменти держпідтримки з відновлення молочнотоварних ферм відсутні.
Щодо євроінтеграції, перед молочним скотарством стоять ті ж виклики, що і перед іншими галузями тваринництва.
«Європейський фермер має державну підтримку, а в Україні все лягає на плечі сільгоспвиробників. Тож чи зможе виробництво трансформуватися, якщо ціна молока сьогодні на 30% нижча за європейську? Водночас собівартість виробництва молока в Україні наближається до європейських показників», — зазначає Олена Жупінас.
Ставлення ЄС до вільної торгівлі з Україною змінюється. Перестали діяти автономні торговельні заходи (АТЗ), ми повернулися до мит і квот. Квота, виділена Україні на 2025 рік у сегменті молочних продуктів, у п’ять разів менша за той обсяг, який Україна вивезла минулого року. Квота на масло становить 1750 т, тоді як лише за перші 5 місяців 2025 року Україна експортувала до Європи 3,5 тис. т.
Низька купівельна спроможність на внутрішньому ринку, неможливість експортувати продукцію на дорогі ринки ставить виробників молока у залежність від переробних підприємств у ціні, й наразі переробники говорять про те, що можна очікувати подальшого зниження ціни, що для галузі є викликом.
Олена Жупінас, заступниця генерального директора Асоціації виробників молока
Інвесторам буде невигідно вкладати гроші, які є дуже дорогими, окупність проєктів довга. На сьогодні слабкість нашої молокопереробки в тому, що ми не змогли зайти на міжнародні ринки з новими інноваційними продуктами. Це буде й надалі обмежувальним фактором для розвитку виробництва молока в Україні.
Одним із найбільших викликів також є кліматичний, і він не лише про посуху та дощі, коли страждає якість кормової бази, а і про епізоотичний вплив, адже ті хвороби, які раніше проявлялися лише в південних країнах, дійшли до Данії. Наприклад, останні 50 років у ЄС не спостерігався ящур, а наразі ця хвороба вже на нашому кодоні. Це також величезний виклик, який може стати для молочної галузі критичним.
Також кадровий голод, який, з одного боку, посилився викликами війни, а з іншого — ще до повномасштабного вторгнення відчувалася нестача кадрів на молочнотоварних фермах. Тому варто звернути особливу увагу на підготовку фахівців, збільшувати державний запит на відповідні спеціальності.
Вікторія Полевик, AgroPortal.ua
