Розвиток молочного скотарства в Україні більш схожий на розвиток американського молочного сектору, ніж європейського. У нас подібна структура молочних ферм, кількість корів на одну ферму — 300+ із надоями 8 тис. л. Це більше, ніж у Європі. Близько 35% загальної кількості корів індустріального сектору утримується на фермах із поголів’ям більше тисячі. Понад 40% загальних обсягів виробництва молока в індустріальному секторі (3 млн т у 2024 році) забезпечується фермами, які виробляють понад 10 тис. т молока на рік (утримують понад 1200 корів). Відповідно, європейська модель розвитку молочного скотарства не дуже нам підходить — Україна вже фактично обрала інший шлях.
Комори пусті: з початку року експорт молочної продукції сягнув рекордних показників
10 червня 2025, 05:58 2837
Розвиток молочного скотарства в Україні стимулюють великі промислові ферми. Число малих сімейних підприємств стрімко знижується, і, ймовірно, їх чекатиме ніша крафтового виробництва. Переробники також готові до більших обсягів молока. Єдине питання — пошук експортних ринків, адже за новими умовами торгівлі з ЄС квоти вичерпаються дуже швидко.
Про це розповів керівник експертно-аналітичної служби Спілки молочних підприємств України (СМПУ) Леонід Тулуш під час конференції «Молочна галузь: Україна – ЄС».
Втрата статусу мільйонника
З 2015 року поголів'я корів в Україні стрімко скорочується, переважно за рахунок приватних домогосподарств. За даними Держстату, станом на початок поточного року воно складало 1 млн 155 тис. голів.
За прогнозами аналітиків СМПУ, падіння буде продовжуватися і надалі, внаслідок чого Україна ризикує вже наступного року втратити статус країни-мільйонника. Водночас скорочення поголів’я корів у індустріальному секторі торік призупинилося — навіть зафіксовано незначне зростання (на рівні 1%), яке зберігається і поточного року.
Загальні обсяги виробництва молока також стрімко скорочуються. Торік отримали 7,25 млн т, тоді як 2018 року надої перевищували 10 млн т. При цьому частка великих промислових підприємств у цьому обсязі невпинно зростає. Вже два роки поспіль нарощується виробництво молока в індустріальному секторі. Ця тенденція триватиме, хоча поточного року темп трохи сповільнився. У першій половині 2010-х років частка господарств населення домінувала, складаючи майже 80%. Натомість 2024 року частка МТФ уже перевищила 40%. І вже наступного року можливий паритет між промисловим і домашнім обсягами виробництва молока.
За американським зразком
За 10 років молочна карта України дуже змінилася, що пов'язано як із війною, так і з кліматичними викликами. Відбувається концентрація молочного скотарства переважно в центрі країни. Зараз поголів'я інтенсивно нарощують у Тернопільській, Миколаївській, Хмельницькій, Волинській, Кіровоградській областях. Там зростає і промислове виробництво молока.
Леонід Тулуш, керівник експертно-аналітичної служби Спілки молочних підприємств України
Більше молока на переробку
Обсяги молока, що переробляється, також зростають, і так само зростає частка молока від промислових ферм. Прогнози на поточний рік — 3,5 млн т. Водночас частка закупівель від приватних господарств увесь час зменшується — з понад 40% у середині 2010-х років до менш як 10% минулого року та 8% (прогнозно) — цьогоріч. Це означає, що продукція матиме кращий експортний потенціал, адже домогосподарства, як правило, не можуть гарантувати високі стандарти й належну простежуваність, тоді як промислові ферми можуть давати потрібний ґатунок молока-сировини.
Рентабельність виробництва молока постійно зростає. 2024 року вона перевищила 40%, продовжує Леонід Тулуш: «Жодна з основних сільгоспкультур торік не забезпечила такої рентабельності. До того ж надходження від реалізації молока є ритмічними. Молочні ферми стали в пригоді сільгоспвиробникам у 2022-2023 роках, коли зерно реалізувати було складно. Тому молочні підприємства нарощують поголів'я — вже до кінця поточного року більше 100 ферм розширяться».
Куди збувати продукцію?
Наявних потужностей для переробки молока в Україні достатньо, заводи завантажені на 70%, а то й менше. Вони інвестують у нове обладнання, майже всі вже мають сучасні сушарки, адже розуміють, що мають продати всі складники молока.
Україна повністю забезпечує себе молоком та продуктами його переробки. А надлишок у вигляді сухого молока, сухої сироватки, масла, казеїну потрібно продавати за кордон. І це нормальна практика, адже в деяких країнах Європи частка експорту молочної продукції складає щонайменше 20%, а, наприклад, у Франції — понад 40%.
Проте, у зв'язку зі зміною правил торгівлі з країнами ЄС, вітчизняним молочникам треба шукати інші напрямки, а це не так легко. Так, за словами Леоніда Тулуша, ринки країн Середньої та Південно-Східної Азії є досить привабливими, проте там наявна висока конкуренція, і значні прибутки отримати складно. До того ж, щоб експорт був вигідним, має бути належна різниця в ціні молока-сировини.
Леонід Тулуш, керівник експертно-аналітичної служби Спілки молочних підприємств України
Цінова волатильність — проблема вітчизняної молочної галузі. У Європі теж ціна змінюється, але не настільки драматично, як в Україні, де різниця між високим і низьким сезонами зростає з кожним роком. У другому півріччі минулого року ціни зросли на 42%, у першому півріччі 2025 року — впали на 18%. У Європі це було 18,3% і 2% відповідно. Подібні коливання шкодять як переробникам, так і виробникам.
Пусті комори
Експорт вітчизняної молочної продукції з 2023 року суттєво зріс — цьому сприяла цінова ситуація на зовнішніх ринках, ріст вартості євро, лібералізовані умови постачань до ЄС. Як наслідок, відношення обсягів експорту молокопродуктів (у молочному еквіваленті) до обсягів офіційної молокопереробки зросло з 18% у 2024 році до 20,5% за п’ять місяців (січень – травень) поточного року.
Середній щомісячний обсяг експорту молочної продукції 2023 року склав близько $15 млн. Торік цей показник зріс до майже $18 млн т, а за 5 місяців поточного року — до більш ніж $29 млн.
«Таких обсягів експорту молочних продуктів, які ДМСУ зафіксувала у травні, давно ніхто не бачив. За травень вивезли майже 4 тис. т сухого знежиреного молока, 3 тис. т масла — це на 16% більше порівняно з повним минулим роком. Експортовані у квітні – травні обсяги є рекордними, виробники «підчистили» склади в очікуванні припинення дії режиму АТЗ із ЄС з 6 червня 2025 року», — зауважує аналітик.
Частка ЄС в експорті молочних продуктів — якщо порівнювати 2023 та 2024 роки — зросла майже на 12 в.п. (22,4 та 34,5% відповідно). За результатами І кварталу 2025 року частка ЄС у загальних обсягах експорту зросла до 37%. При цьому, зокрема, частка ЄС у загальних обсягах експорту СЗМ зросла з 53,5% у 2023 році до майже 70% у 2024-му та понад 71% за перші п’ять місяців поточного року. Ще більш відчутне зростання значення ринку ЄС для масла: із 5% у 2023 році до понад 21% у 2024 році та понад 55% за перші п’ять місяців поточного року.
«До 2021 року українських молочних продуктів у Європі практично не було. У 2022 році через відсутність інших шляхів та політику сприяння з боку ЄС вітчизняні виробники почали активно освоювати цей ринок. Зараз уже фактично сформувалась певна залежність від експорту до ЄС. Це свідчить про те, що ми вже адаптувалися до умов цього ринку», — вважає Леонід Тулуш.
Сири імпортуються
Натомість сири активно імпортуються до України: за чотири місяці цього року імпорт зріс проти відповідного періоду минулого року на 16,5% по всіх сирах (ТП 0406) та на 20% — по витриманих сирах (ТПП 040690).
«За оцінками, наразі на полицях вітчизняних супермаркетів 45% імпортних сирів і 55% — вітчизняних. Ще трохи, і закордонні сири займатимуть половину асортименту. Із сирами ситуація найскладніша — відповідно, передбачає застосування ефективних державних заходів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності сирів вітчизняного виробництва, як це, зрештою, робиться в інших країнах», — зазначає Леонід Тулуш.
Експерт пояснює, що виробництво сирів передбачає «заморожування» капіталу на тривалий період (іноді й більше року). Зокрема, в Італії популярні у світі види сирів дозрівають рік і більше. Натомість в українських реаліях сири рідко визрівають більше трьох місяців. Очевидно, що це позначається на їхній харчовій цінності, проте виробники поки не можуть дозволити собі виготовляти більш витримані сири.
«Технологічно українські підприємства можуть виробляти тверді (витримані) сири, але без допомоги держави це фактично неможливо. Сирна промисловість в Україні наразі під загрозою. При цьому для сироварів Італії, Франції, Польщі передбачені програми державної підтримки», — пояснює Леонід Тулуш.
До того ж багато сиру з Польщі завозиться до України за сірими схемами, в обхід мит, що негативно впливає на економічну стійкість вітчизняних сироварів.
Світлана Цибульська, AgroPortal.ua
