Темпи земельної реформи у 90-х були швидшими, ніж зараз

Таку думку озвучив генеральний директор асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Тарас Висоцький на конференції «На шляху до відкритої та обґрунтованої земельної реформи».

«У процесі політичних дебатів, які тривають 16 років, ми відхилилися від курсу та забули про основне завдання земельної реформи 1991 року. Метою трансформації земельних відносин було роздержавлення земель і створення нових приватних форм господарювання на основі колишніх колективних господарствах. За перші десять років реформи з 1991 по 2001 рік було здійснено розпаювання 26,4 млн га земель, що складало половину (48,2%) сільськогосподарських земель країни. Орендна плата за паї у 2000 році перевищила 1,6 млрд грн. Наприкінці 2001 року лише 1,8% земель перебували у колективній власності», — розповів Висоцький.

З початку 2001 року у земельному реформуванні спостерігається застій. За наступні 15 років було приватизовано лише 25% відсотків земель. Кількість фермерських господарств знизилася на 11%, порівняно з 2001 р. Досі залишається не заповненим Державний земельний кадастр, відзначається низький рівень захисту права власності на землю. Не вирішені питання земель колективної власності, невитребуваних паїв, польових доріг і т. д.

«Наразі, на жаль, ми не маємо пожвавлення інвестиційних процесів в галузі, адже реформа до кінця не завершена. Причини, чому довелося вперше вводити мораторій через неефективність реформи, були озвучені ще в Указі Президента України від 30 травня 2001 року: не було створено належної законодавчої бази; не сформовано механізму вільного обігу земельних ділянок та іпотечного кредитування, не було належного фінансування реформи», — зазначив генеральний директор УКАБ.

На його думку, аби забезпечити ефективність реформи, потрібно завершити те, що почали у 2001 році. Для цього необхідно виконати 4 умови: удосконалити нормативно-правову базу розвитку земельних відносин в сільському господарстві; підвищити ефективність державного управління земельними ресурсами; створити ринок земель та кредитування під заставу землі; наповнити Державний земельний кадастр, зареєструвати права та забезпечувати моніторинг і оцінку земель. 

«Останні 15 років засвідчують відсутність системності у впровадженні реформи. Аналіз земельної реформи з 1991 року показав, що навіть у 90-х темпи і кроки були швидшими, ніж у наступне 15-річчя. Те, що вдалося приватизувати у 90-х, якраз і стало стимулом для залучення інвестиції у 2000-х і зростання аграрного сектору. У подальші 15 років наступних кроків зроблено не було. Що необхідно зробити сьогодні? Забезпечити функціонування якісної нормативно-правової бази і запровадити обіг земель сільськогосподарського призначення. Наявність цих двох факторів призведе до сприятливих умов для залучення інвестицій. Більшість рішень вже підготовлені експертним середовищем. Але необхідно зробити один великий політичний крок для відкриття ринку землі, бо без нього всіх інших зусиль буде недостатньо», — підсумував Тарас Висоцький.