Американське сільське господарство. Речі, які мене здивували

У цьому блозі хочу поділитися речами, які мене найбільше вразили і запам'яталися.

Про спілкування з фермерами

Спілкуючись з американськими фермерами, в першу чергу відмічаєш їхню відкритість та готовність відповісти на всі запитання, навіть такі: а скільки ви заробляєте з фермерства і чи цього достатньо? Потім дізнаєшся про їхні підходи і проблеми й одразу ж доходиш до висновку, що проблеми в них практично такі ж самі, як і в наших аграріїв. Озвучу список найпопулярніших.

1. Очевидна нестача кадрів і небажання молоді після університету працювати за спеціальністю. З цією проблемою фермери борються «просто» — вони наймають на роботу мексиканців, які не завжди мають легальні документи, але готові працювати старанно за перспективу перевезти до Америки свою родину з Мексики.

2. Питання оренди землі. Оренда акру (0,4 га) в Пенсільванії коштує $100 на рік. А от купівля — $18 тис. Строк оренди — від одного до п’яти років. Фермери розказали, що власники землі час від часу цікавляться, чи фермер дотримується технологій і чи не перевиснажує землю. У разі останнього власник може прийняти рішення розірвати договір та здати землю комусь іншому. Також фермери жаліються, що єдині, хто може дозволити собі купити ділянку землі без кредитів, — це забудовники, які скуповують с/г землі під забудову складів і приміщень. На фото — господарство, яке понад 10 років практикує No till як на своїх, так і на орендованих землях.

3. Збут продукції. Малі та середні виробники в один голос казали про диверсифікацію виробництва, бо якщо в тебе тільки cash crops, ти дуже залежний від цін у Чикаго, тому більшість роблять ставку на овочі. Наприклад, на фото ферма, господар якої до свята Хелловін зібрав урожай із 50 гектарів гарбуза. Гарбуз іде в мережі, як гарячи пиріжки, і за преміям-ціною розійдеться за кілька днів, бо восени на нього дуже великий попит. Кажуть, що напряму з мережами працювати важко, але можливо.

 

Про сектор тваринництва і біогаз

На молочних фермах в Америці коровам підрізають хвости, щоб не били по обличчю мексиканських доярів, коли ті надягають їм доїльний апарат. Щодо надоїв: 40 літрів з корови за три доїння (!). І про гній — 120 тис. літрів з 1000 голів за добу (!!!). Сподіваюсь, що наша конвертація галонів у літри була вдалою. Бо цифри нереальні.

Враховуючи велику кількість гною, фермер інвестував мільйон доларів у біогазову установку і дуже цим тішиться. Тепер ця установка щорічно приносить йому дохід у $120 тис. та забезпечує електроенергією все його господарство і муніципалітет. Установка працює від метану, а рідку ж фракцію, яка все-таки залишається, висушують і використовують як підстилку в хліву.

Відвідали ферму, яка вирощує ВРХ на м’ясо за технологією free-range, тобто вільний випас. Фермер навіть похвалився, що в США це м’ясо вважається суперпреміум і еко, та лікарі рекомендують його у дієтичному харчуванні хворих на рак та інші серйозні хвороби.

Про утилізацію відходів рослинництва

Наразі найпопулярніше рішення — це переробка стебла, соломи і бадилля у біопаливо. Наприклад, така компанія, як POET, за допомогою своєї техніки забирає відходи з полів фермера і ще йому за це платить. У свою чергу, POET виробляє біоетанол, який додають у бензин на АЗС. За законодавством відсоток біоетанолу у бензині має бути не нижчим за 10%.

Про освіту

Найбільше мені сподобався факт, що у кампусі університету є своя ферма на 1000 голів, яку використовують у цілях освіти і науки. А прямо на факультеті харчових технологій є цех з виробництва морозива, яке виготовляють з молока цих самих корів і продають у буфеті понад 30 смаків (на фото). Таким чином всі студенти мають змогу вивчати реальні процеси в індустрії тваринництва, кормозаготівлі і переробки. Щорічно компанія «Джон Дір» дарує університету найновішу техніку, щоб студенти могли навчатися на state-of the art, а от минулорічну техніку університет продає місцевим фермерам на аукціоні і вкладає виручені кошти у інфраструктуру університету.

Рік навчання на агрофакультеті коштує $25 тис., і декан запевнив нас, що ця інвестиція дуже швидко окупається, та навів приклад випускника, який нещодавно пожертвував $180 мільйонів на побудову нового спорткомплексу і стадіону (на фото).

Про ГМО і шкідників

В Америці мало того, що все насіння кукурудзи продається вже ГМО (Bt-corn), так його ще перед продажем додатково покривають інсектицидом, про всяк випадок. Якщо не хочеш, щоб обробляли, — замовляй окремо партію заздалегідь. Останнім часом на полях з кукурудзою не спостерігається жодних хрущів, жуків, совок, личинок і мух та ін. Місію виконано — нарешті жодних комах! Але постала велика проблема з слимаками, яких тепер сила-силенна і які зжирають молоде листячко. Слимаки є їжею для більшості вищеназваних комах. Харчуючись Bt corn — кукурудзою, обробленою до того ж інсектицидом, вони також вбирають в себе ці токсини, і їм від того хоч би хни, бо вони ж не комахи. А от жук, який харчується слимаками, прилітає на здобич, нападає на слимака і помирає в конвульсіях від токсину. В університеті PennState є ціла серія мікрофільмів про війни комахи-комахи, комахи-слимаки, де в кінці завжди хтось помирає, а когось з’їдають. Цікаво ось так наглядно побачити Bt corn в дії, а також причини-наслідки, які він несе з собою. 

Про візит до головного офісу СNH — Case-NewHolland

На фото — чорний вхід головного офісу NewHolland. Після злиття компаній СaseIH та NewHolland. Ми побачили конвеєр, з якого одночасно виходять запчастини як для NewHolland, так і для СaseIH. Після цього — щоб їх хоч якось розрізняти — деталі фарбують у, відповідно, жовто-блакитний і червоно-чорний. Від моменту, коли метал зайшов у цех, до готової на продаж і протестованої техніки проходить близько трьох діб. І ще, наприклад, за 9-годинний робочий день з конвеєра виходить 21 прес-підбирач. Оце темпи — 2-3 штуки за годину! На останньому етапі кожен із них збирають і тестують вручну. Цікаво було побачити у дії роботів, що плавлять, вирізають і складають у гармошку метал. А ще в цеху кілька сотень машин, і кожна має наліплену на неї ціну. Щоб робітник бачив, скільки коштує машина, на якій він працює (!). Середня помічена вартість — $700 тис. 

Консерватизм та інновації

Оскільки я працюю в індустрії Agtech, звісно, мені було цікаво, чи популярні серед американських фермерів IT-продукти, дрони, сенсори, точне землеробство. На відміну від наших аграріїв, у всіх відвіданих господарствах, а їх було більше семи, була система ERP, тобто спеціальна програма для планування і виконання операцій у рослинництві і тваринництві. У кількох господарствах мені навіть дозволили її проклікати. Те, що я побачила, — це американські системи DairyComp305 та Farmworksі . Фермери запевнили, що без такого софту вони б просто не змогли вести бізнес. Щодо всього іншого, то точне землеробство у формі систем паралельного водіння і карт урожайності теж є дуже популярним, щодо дронів і сенсорів — оскільки відвідані господарства були порівняно невеликі, то цього я там не побачила, але все-таки це продукти для великих холдингів. Цікаво дослідити цю тему під час наступного візиту.

Кілька слів про консерватизм. В Пенсільванії є так звані арміши, це фермери, які вірять, що електроенергія з основної мережі і також паливо з мережі несуть у собі зло, у прямому сенсі. Тому їх господарства не підключені до електроенергії і не мають жодної техніки. Вони практикують дуже примітивне сільське господарство — а саме ручну працю і польові операції за допомогою коней. Цікаво, що їхня продукція вважається «біо» і користується великою популярністю серед споживачів.

Христина Кузнецова, директор «Даталаб Агро Україна»