ФІНАЛ. Неймовірні села України 2017: Моринці

У 1964 році до 150-річного ювілею з дня народження Кобзаря було засновано хату-музей з інтер'єром тих часів, що приваблює туристів і сьогодні. В музеї можна побачити елементи повсякденного вжитку часів Тараса Григоровича, збережений посуд, тогочасний одяг, ткальний станок, меблі.

На місці хати, в якій народився великий поет, в радянські часи встановили меморіальний камінь, а Моринці зробили туристичним осередком — місцем паломництва численних шанувальників творчості Тараса.

В центрі поставили пам’ятник Кобзарю, збудували великий будинок культури з актовим залом, книжкову крамницю, куди надходили всі нові перевидання творів поета та книги про його життя, велику їдальню, кафе. Кожну весну у березні на «шевченківські дні» до Моринців стікалися туристи. У 90-ті роки минулого століття про Моринці дещо забули, хоча ще у 1992 році село включили до складу новоствореного історико-культурного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка».

У Моринській середній школі працює кімната-музей Шевченка, а поряд із школою етнографічний музей.

Тут, в оточенні затишного вишневого саду, стоять хатки під соломою, клуні, сажі. Все стилізоване під давню придніпровську житлово-господарську архітектуру. У дерев’яному котеджі розмістилася адміністрація музею.

Серед архітектурних пам’яток Моринців варто відмітити початкову школу, збудовану в другій половині ХІХ століття. Не так давно до будинку школи прибудували дзвіницю. Тепер це православний храм.

Недалеко від музею, посеред пагорба, час від часу місцевий гончар Костянтин творить та проводить майстер-класи для всіх охочих. 

Ми ж спостерігали, як виготовляють куманець — посуд, куди наливають вино, один з найскладніших виробів для гончара. Сільський голова Євген каже, що в планах запустити гончарну майстерню у місцевій школі.

Щороку в Моринцях проходить великий музичний фестиваль Ше.Fest.

По дорозі біля сільської ради зустріли місцевого активіста, який закінчив Одеську морську академію, там «виріс» як музикант. Минулого року створив духовий оркестр, який зараз налічує 16 осіб, діти з 6-8 класів. «Навчив їх трохи музичній грамоті, — розповідає керівник оркестру Микола Юхимович. — Дістали з Будинку культури старі інструменти. Діти дуже стараються, хоча вони ще малі, їм важко». До речі, духовий оркестр наразі в Моринцях лише один у Звенигородському районі. «І все на добровільних засадах», — відмічає голова села. На День села був фурор, молодий оркестр виступав з піснею «Рідна мати моя».

Унікальна місцева 68-річна активіста Віра Степанівна організувала «Групу здоров’я» для тих, кому за 50: кожного ранку о 6-й годині проходять 6 км до ставка і назад. За особистою ініціативою займаються благоустроєм села, висаджують квіти, кущі дерева, прибирають зони відпочинку.

«У мене є своя садиба «Кобзарева колиска», там можна зупинитися, переночувати, до того ж я створила музей, де можна побачити багато цікавих експонатів. Одним словом, сумувати точно не будете», — з посмішкою говорить Віра Степанівна.

Особливо цікавим є намальований на дверях родовід, за відгадку секрету можна і смаколики отримати.

Є амбулаторія, аптека, школа, Будинок культури, дитячий садок, магазини та кафе, облаштовані дитячі майданчики, парк відпочинку. Також на території села працюють бензозаправка, агропідприємство ТОВ «Урожай».

Голова сільської ради пан Євген не залишає надії на створення переробного комплексу. А ідеальний варіант — кооперативу. Але на все потрібні кошти. Сільська рада завжди бере участь у різних грантових проектах.

У морян є великі перспективи на розвиток зеленого туризму, підвищення економічного зростання, але для цього потрібні велике бажання жителів, інвестиції та час.

Туристам можна зупинитися у садибі Віри Степанівни або ж в готельно-ресторанному комплексі.

Місце розташування: Черкаська область, Звенигородський район, с. Моринці.

Як доїхати: маршрутним автобусом із районного центру Звенигородки — 35 км, від обласного центру Черкас — 108 км.

Фінал Всеукраїнського конкурсу «Неймовірні села України 2017». Голосуємо!