Про це у своєму блозі на AgroPortal.ua зазначає к.ю.н., експертка із земельних відносин асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Елліна Юрченко.
За її словами, існує нагальна потреба у відновленні та розширенні зрошуваних площ в Україні.
«Відсутність проактивної державної політики щодо розвитку зрошуваного землеробства в Україні призвела до відсутності капітальних інвестицій у меліоративну інфраструктуру. Технічний стан насосних станцій, магістральних та розподільчих каналів, водосховищ та інших об'єктів меліоративної інфраструктури є незадовільним. У результаті цього відбуваються великі втрати води на її шляху від водного об'єкту до поля (до 40-50%), насосні станції витрачають забагато електричної енергії для подачі води, тиск подачі води є низьким», — вказує вона.
Усі затрати та втрати впливають на дороговизну зрошення, каже експертка УКАБ.
Порівнюючи дані за 2019 рік врожайності на зрошуваних землях щодо врожайності на всіх посівних площах: для зернових культур врожайність більша на 37%, для соняшнику — на 17%, для картоплі — на 65%, для фруктів та ягід — на 24%, а для овочів — аж у 2,5 рази.

В Україні представили колекційний альманах про український хліб

У НУБіП відкрили інноваційний навчальний центр HORSCH

Арпаджик із Криничного: як у селі зберігають традицію вирощування цибулі-сіянки

Глобальна криза людського капіталу вимагає від бізнесу усвідомленої стратегії інтеграції штучного інтелекту, а не просто його базового використання.

В Україні станом на 9 вересня 2026 року озимими культурами засіяно 747,9 тис. га, або 11,8% прогнозованих площ.

Площі озимих культур під урожай 2027 року, найімовірніше, будуть меншими, ніж під час посівної кампанії 2026 року. За несприятливого сценарію скорочення може сягнути до 1,0 млн га.

Український агросектор нині стикається з кризами зберігання, ліквідності та логістики через блокаду Чорного моря. Держава працює над мінімізацією їхніх наслідків і готує додаткові заходи підтримки.

Україні для стабільного експорту необхідно не лише вирішити проблеми альтернативної логістики, а й надати судновласникам надійні гарантії безпеки через механізми страхування.

Євроінтеграція аграрного сектору – це вже не питання далекої перспективи. Це процес, який поступово змінює правила гри для всіх: для держави, для бізнесу, для профільних асоціацій і для самих організацій виробників. І головне питання сьогодні полягає не в тому, чи будуть ці зміни. Вони будуть. Питання лише в тому, хто встигне до них підготуватись, а хто залишиться осторонь.

В умовах постійних викликів, таких як війна та економічна нестабільність, місцеві громади потребують нових підходів до управління відновленням та розвитком. Ключовими факторами успіху для громад є стратегічне планування, залучення інвестицій, управління проєктами та вміння адаптуватися до нових умов.


