Місцеве самоврядування в умовах війни та після перемоги: про складнощі та мотивацію працювати далі

За словами очільника громади, вилучення військового ПДФО буде болісним для військових частин, які не віртуально, а реально розміщаються в громадах і активно взаємодіють з ними та отримують допомогу. Також це суттєво позначиться на спроможності громад середнього та малого розміру. Оскільки військові частини стають найбільшими роботодавцями в регіоні, люди йдуть з підприємств на роботу до місцевих частин. Відповідно, громада втрачає надходження, які отримувала від підприємства, через відсутність працівника. Це подвійний удар, який нівелює реформу децентралізації. 

Серед основних викликів після перемоги Богдан Келічавий називає реінтеграцію ветеранів та повернення децентралізації. Місцеве самоврядування наразі ще залишається доволі стійким, усі виклики можна подолати спільно.

Основні виклики після перемоги будуть пов’язані з відбудовою та реабілітацією людей

З початку війни на плечі органів місцевого самоврядування лягли надзвичайно важливі завдання. У прикордонній до держави-агресора Дергачівській ТГ ці завдання були пов’язані з евакуацією місцевих мешканців із зони бойових дій, налагодженням роботи гуманітарного центру, облаштуванням внутрішньо переміщених осіб, фінансовою та матеріальною підтримкою українських військових підрозділів, а також з відбудовою населених пунктів, знищених російськими терористами. 

В’ячеслав Задоренко підтримує рішення про спрямування додаткових коштів на зміцнення обороноздатності держави, але, якщо говорити про Дергачівську громаду, то до повномасштабної війни місцевий бюджет наповнювався за рахунок податкових надходжень з аграрного сектору та промислових підприємств. Внаслідок війни більшість підприємств були зруйновані, а ті, які вціліли, вивезли свої потужності до більш спокійних регіонів або за кордон. Тож з 27 агропідприємств Дергачівщини зараз повністю функціонує лише одне, ще два — частково. Зрозуміло, що за таких обставин податки від основних довоєнних платників до місцевого бюджету майже не надходять. До прийняття закону про внесення змін до Бюджетного кодексу щодо вилучення військового ПДФО бюджет громади на 70-75% наповнювався за його рахунок. Тепер доведеться скоротити програми підтримки населення і військових, благоустрою населених пунктів, ремонту місцевих доріг. Водночас держава передбачила вирівнювальну дотацію, яка дозволить зберегти робочі місця і заробітну плату працівникам соціальної сфери. 

На думку В’ячеслава Задоренка, основні виклики після перемоги будуть пов’язані з продовженням відбудови та поверненням до нормального життя. Насамперед це стосується населених пунктів, які досі обстрілюються ворогом, через що там поки неможливо проводити будь-які ремонтні роботи. Ще одним важливим викликом буде психологічна та фізична реабілітація людей, постраждалих від війни.

Після війни зміниться географія та демографія громад 

У Шевченківській громаді, яка є однією з найбільших на Миколаївщині, майже половина населених пунктів перебували в окупації. Коли фіксувалася лінія фронту по обороні Миколаєва, він пройшов зокрема й через Шевченківську ТГ. Після ЗСУ та організації людей наступним за ступенем важливості голова Шевченківської ТГ (Миколаївська область) Олег Пилипенко називає саме місцеве самоврядування. 

«Роль місцевого самоврядування саме в бойових діях досить значна. Дуже багато було зроблено саме органами місцевого самоврядування, членами виконкому, депутатським корпусом, місцевим активом і керівництвом громади. Крім органів місцевого самоврядування і місцевого активу, ніхто інший би цього не зробив, адже навіть гасіння пожеж тощо повинно бути організовано і було організовано саме в комунікації місцевого самоврядування. На жаль, у нас є втрати — під час бойових дій загинули староста села Зелений Гай Микола Іванович Струтинський та депутат цього села Олександр Сергійович Гнетько. Вони загинули, перебуваючи саме на робочому місці», — розповідає очільник громади. 

Щодо рішення вилучити військовий ПДФО у громад на користь бюджету він зазначає: «Деякі наші колеги, які знаходяться у відносно безпечних регіонах України, своїми діями стурбували суспільство. Взяти, до прикладу, стадіони за 77 млн грн, бігові доріжки — все це є абсолютно неприйнятним у даний час. Якби вони на ті кошти закупили дрони і передали на армію, то до них не було б жодного запитання. Тож зрозуміло, що уряд і Верховна Рада прийняли рішення щодо вилучення військового ПДФО в бюджетах усіх громад. Для тих громад, які зараз знаходяться або на лінії фронту, або були зруйновані внаслідок бойових дій і деокуповані, де бізнес не працює, поля заміновані, а більшість підприємств зруйновані — військовий ПДФО був одним із основних шляхів наповнення бюджету. Якщо взяти громади Херсонщини, які зараз знаходяться на лінії фронту і постійно піддаються обстрілам, фактично левова частка власних надходжень у них — військовий ПДФО. І зараз, якщо держава придумає якийсь механізм компенсації, звичайно, він буде менший, і ці громади хоч якось будуть підтримуватись, але це все справа весни 2024 року. Гадаю, що не раніше цього періоду буде надана якась дотація для таких громад». 

За словами Олега Пилипенка, Шевченківська громада в 2024 році потенційно недоотримає 10 млн грн військового ПДФО. Навіть у таких важких умовах, які були в 2023 році, вони змогли близько 3 млн грн спрямувати на потреби військових, саме на підтримку тих підрозділів, які були з ними в комунікації. 

Серед основних завдань, які постануть перед місцевим самоврядуванням після перемоги, очільник Шевченківської ТГ в першу чергу називає повернення людей, адже дуже велика частина українців виїхала за кордон і за цей час там якимось чином знайшла себе, здобула кваліфікацію, можливо, там бачить майбутнє для своїх дітей. Зрозуміло, що після перемоги ще декілька років, а, можливо, навіть десятиліття в Україні буде дуже складно, адже необхідно буде все відновлювати, потрібні зусилля людей, згуртованість. Найбільш єдині українці були тоді, коли танки стояли під Києвом, а потім для когось закінчилась війна, хтось від неї втомився тощо.

«Є ще одна особливість — психологічна. У нас були певні конфлікти між людьми, які весь період бойових дій перебували у громаді, й тими, хто виїхав. У сільській місцевості це більш виражено, оскільки соціальна дистанція коротша. І з цим треба буде боротися, і це ляже на психологів, соціальних працівників і безпосередньо на органи місцевого самоврядування, — зазначає він. — Кожна громада буде боротися за людей. Ті, які створять умови, куди люди зможуть повернуться, — виживуть. Якщо громада не зможе цього зробити, то буде приречена на зникнення з карти, її якимось чином доєднають до більш прогресивної. Всі ми розуміємо, що після війни зміниться географія і демографія громад».

На думку Олега Пилипенка, велика кількість інвесторів після перемоги захоче зайти в Україну будувати якесь виробництво, але вони це будуть робити в тих регіонах, які матимуть трудовий ресурс. 

Виклики місцевих громад — знівелювати негативну історію й дати можливість людям будувати нову країну

За словами голови Опішнянської ТГ (Полтавська область) Миколи Різника, багато хто зараз плутає і вимагає від місцевого самоврядування майже фінансувати армію, оскільки за законом місцеве самоврядування займається утриманням території та забезпеченням життєдіяльності громади — там, де не введена військова адміністрація, якщо йдеться про тилові території. І функція місцевого самоврядування — забезпечувати медицину, освіту, щоб дружини, діти захисників жили у більш-менш нормальних умовах, адже вони й захищають, щоб діти тут були. 

Вилучення військового ПДФО, за словами Миколи Різника, — великий удар по плануванню і місцевому самоврядуванню, адже кошти були вже заплановані на забезпечення життєдіяльності громад. Опішнянська ТГ отримала трохи більше 20 млн грн, але на ЗСУ вони лише субвенції надали майже 60 млн грн, а враховуючи ще обладнання, яке було закуплене, ця цифра сягає 100 млн грн. 

«Наша громада не розглядала військовий ПДФО як якийсь ресурс для закриття своїх дір, ми його розглядали як ресурс для ЗСУ, причому досить швидкий. Ми могли оперативно забезпечувати потреби військових, з якими вони до нас звертались. Зараз ці кошти забрали і говорять, що частина з них піде на дрони, частина на снаряди, хоча можна було просто обмежити в місцевому бюджеті їхнє цільове призначення, і це було б швидше. Дай Бог, щоб ці кошти пішли на користь, і дійсно стало більше дронів та снарядів. Зараз до нас продовжують звертатись військові, й потреби їхні не зменшились. На сьогоднішній день вони не відчули, що ті кошти пішли в правильне русло. А в нас ресурси вже закінчуються, тому для тих громад, де було зареєстровано багато військових частин, це дуже сильний удар, особливо на прифронтових територіях. Я вважаю, їм потрібно було залишити цей військовий ПДФО», — продовжує голова Опішнянської ТГ.

На його думку, реформа децентралізації була успішною, й, власне, на громадах трималася країна і до війни, і нині, і буде триматися після війни. 

«Після перемоги ці всі виклики залишаться на місцевому самоврядуванні — благоустрій, ментальне здоров’я захисників, людей, які повернуться, які залишаться в громадах. Допомога має надаватись тут, тому що ПТСР не тільки у військових, він і у місцевого населення. Якщо зробити слабким місцеве самоврядування, воно не втримає психологічний, моральний, ментальний стан, і це переросте у масштаби країни. Тому виклики місцевих громад — всю цю негативну історію знівелювати й дати можливість усім, хто переживав війну, пережити цей ПТСР і будувати нову країну», — підсумував Микола Різник.

Тетяна Ярмоленко, AgroPortal.ua