Качками ми почали займатися з минулого року. Розводили породу орія, цього року взяли ще блакитного фаворита. Хочемо порівняти, яка порода має більший приріст ваги, адже це перспективний напрям, на який попит стабільно зростає.
Димна індичка. Розвиток крафтового птахівництва на Полтавщині
26 липня 2025, 05:48 314
Фермери з Полтавщини Володимир та Олена Шапошники завжди тримали індиків для власних потреб, але з часом вирішили подивитися на цю справу інакше і перетворили домашнє господарство на прибутковий напрям.
Сьогодні подружжя не лише вирощує та продає живу птицю, а й займається переробкою — зокрема, копченням м’яса.
Про нюанси вирощування індиків, крафтову переробку та масштабування фермери розповідають в Instagram ефірі для AgroPortal.ua.
«Двір Індички» — це невелике господарство, яким уже більше 5 років займається зоотехнік Володимир і майстриня краси Олена. Крім індиків, тут утримують качок, курей-несучок і бройлерів. За рік вирощують близько 2 тис. голів птиці.
Господарі утримують індиків важкого кросу B6 — найбільший самець сягав 32 кг, а тушка важила 26 кг. А ось у кури у них «із родзинкою» — породи ламанбран і ламабрайт — несуть кольорові яйця.
Олена Шапошник, фермерка
Інкубацію фермери не проводять, а закуповують добовий молодняк. «В Україні немає сильного батьківського стада індиків. Навіть великі компанії закуповують молодняк за кордоном», — пояснює Володимир.
Ціни на молодняк коливаються, але серйозного подорожчання подружжя не помічає — на відміну від кормів. На старті вони використовують готовий премікс, а з двотижневого віку переходять на комбікорм власного виробництва.
Рецепт розраховують самостійно — за допомогою комп’ютерної програми. Частину компонентів вирощують самі, решту — закуповують.
Володимир Шапошник, фермер
Найскладніше у крафтовому птахівництві — це дотримання санітарної чистоти. У нас не закритий пташник, ми свідомо працюємо з вигульним типом відгодівлі. Птахам так краще, м’ясо якісніше, але це має і свої мінуси. Часто залітають дикі птахи, а з ними — інфекції.
За рік «Двір Індика» вирощує більше 2 т м’яса, натомість переробка складає менше 20%. В асортименті ковбаси та сардельки, а також різні копчення.
«Коли вирішили займатися копченням, купили курс — хотілося робити все правильно: щоб був гарний розріз, оболонка добре відділялася, щоб виглядало естетично. Зараз усе робимо вручну, і це, звісно, обмежує обсяги. Мріємо про більшу технологічність — тоді зможемо брати більше замовлень», — розповідає Олена Шапошник.
Працюють полтавчани на коптильні від Мандрика — електричній, із двокамерним димогенератором і окремою камерою для осідання смол. Результат дуже подобається: і колір, і смак, і менше канцерогенів, ніж під час копчення на дровах.
Подружжя надає також свої послуги копчення — можна принести м’ясо і забрати уже готовий продукт.
За словами Олени, найбільшим попитом серед споживачів користується індича рублена ковбаса. Замовити продукцію можна через Instagram сторінку, також є адресна доставка.
«Акцент робимо на індичці. Саме тому хочемо збудувати новий пташник на 500 голів і вийти на цілорічний цикл вирощування. Щодо асортименту плани також є, хочемо додати сирокопчені вироби. Для цього потрібна кліматична камера, знову все впирається в кошти», — зазначає Володимир.
Подружжя планує й далі вкладатися в розвиток, тому не відкидають і участі в грантових програмах — адже власними силами збудувати повноцінний цех або модернізувати інфраструктуру дуже важко.
Іванна Панасюк, AgroPortal.ua
