Соняшник і кукурудза в топі: Україна нарощує виробництво зерна

У асоціації оптимістично дивляться на майбутній урожай качанистої. Якщо катастрофічно не вплине погода, то Україна зможе виростити 29,26 млн т, при цьому експорт зросте до 24 млн т. У сезоні 2024/2025 було 25,94 млн т і 21,4 млн т відповідно.

Урожай пшениці очікують приблизно на рівні минулого сезону — 22,5 млн т, при цьому експорт культури потенційно можливий на рівні 16,5 млн т.

«Цього року ми підписували меморандум з Мінагрополітики, де погодили, що ефективний експорт пшениці має складати 16,2 млн т, і це не заподіє шкоди продовольчій безпеці держави. Але ми не досягли цих показників, не вдалося експортувати навіть 16 млн т, а лише 15,5 млн т. Це через те, що Україна дуже інтегрована у світовий економічний простір, і коли залишається небагато зерна, фермери за нього хочуть більшу ціну, а альтернативу українському зерну можна придбати в інших країнах дешевше. Я думаю, що якби врожай був меншим, то і експорт знизився б навіть без адміністративного впливу держави», — пояснює президент УЗА.

По ячменю очікують, що врожай буде приблизно 5 млн т, експорт складе 2,3 млн т. Ці показники залишаються майже на рівні минулого сезону, але цього року активізувався Китай, який закуповує ячмінь, що для України є дуже хорошою перспективою.

Ріпак погано перезимував цього року, тому дуже багато сільгоспвиробників пересівали культуру або передисковували землі, які потім засівали соняшником і кукурудзою. Саме тому прогнози УЗА щодо виробництва цих двох культур підвищені. Очікується, що виробництво ріпаку в сезоні 2025/2026 буде на рівні 3 млн т, а експорт складе 2,6 млн т.

Щодо соняшнику, то його виростять майже 15 млн т, торік прогнозували 12,7 млн т. Крім того, переробних заводів в Україні набагато більше, ніж виробляється соняшнику, тому не буде жодних проблем, аби переробити культуру та продати її, вважає Микола Горбачьов. На світових ринках також немає проблем із реалізацією соняшникової олії, а Україна є найбільшим її виробником у світі.

Сої в новому сезоні прогнозують 6,2 млн т, при цьому експортується 4 млн т.

У парламенті зареєстрований законопроєкт, у якому йдеться, що мито на вивіз ріпаку складе 10%, але сільгоспвиробники його не платитимуть. Сплачувати мито будуть лише трейдери, які купують урожай у аграріїв. 

Традиційно в Україні найкраща за якістю та врожайністю пшениця зростає в центральній частині. Але за останні 20 років клімат змінився, і ті площі, які на заході країни вважалися непридатними для вирощування пшениці, наразі колосяться, і культура там дуже добре виглядає. 

Пшениця залишається досить прибутковою. Микола Горбачьов переконаний, що Україна не реалізувала свій потенціал у її вирощуванні сповна, оскільки середня врожайність складає приблизно 4,5 млн т.

«Якщо подивитися на Францію, то там вирощують до 8 млн т пшениці, а в Британії, де глина і каміння, збирають 15 млн т. Тому в України є технологічний потенціал збільшити виробництво вдвічі. Потрібно працювати з селекцією, застосовувати новітні технології вирощування», — зауважує президент УЗА.

Вирощування кукурудзи сьогодні прогнозують на рівні 29,2 млн т, тому є величезний потенціал, аби нарощувати можливості. На думку Миколи Горбачьова, північні та західні області будуть найбільшими виробниками цієї культури. Крім того, Україна має великий потенціал до збільшення її врожайності, яка раніше становила 3 т/га, а сьогодні — 7 т/га. Знову ж таки, збільшити виробництво кукурудзи вдвічі можливо лише завдяки використанню новітніх гібридів і технологій.

В УЗА сформували прогноз на 5 років щодо потенціалу зернових і олійних загалом. Україна навіть без повернення окупованих територій здатна виробляти в середньому 94 млн т зернових і олійних культур. У такому разі експорт може скласти приблизно 62,1 млн т. Якщо ж вдасться повернути території, то виробництво сягатиме 110,6 млн т зернових і олійних (до війни — 107 млн т), а експорт складе приблизно 78,5-80 млн т.

Майже всі товари Україна вивозить через морські порти. На Дунай стало їхати невигідно, оскільки залізниця туди прямує на 300 км далі, й за це потрібно додатково платити. Автотранспортом також вартість більша. А якщо порахувати фрахт, то максимальний тоннаж судна, яке йде з Дунаю, — 5 тис. т, а з Одеси можна відправити 25 тис. т. Різниця буде в $10 на 1 т, тому Одеса більш вигідна завдяки фрахту, оскільки великі судна в перерахунку на 1 т коштують дешевше.

У асоціації не очікують, що перевезення залізницею буде дорогим. Ціни на вагони будуть стабільними, вагонів наразі 28 тисяч, і це дуже багато. Тож Україна запросто може перевезти прогнозовані 50 млн т, що не створить жодних проблем. За словами Миколи Горбачьова, сьогодні ми змогли би перевезти приблизно 70 млн т зернових і олійних культур без проблем, навіть без участі Миколаївського морського порту, але надія, що він запрацює, все-таки є.

Спостерігаються дуже великі ризики для власників портових терміналів. Через це вони за останні 2 роки збільшили вартість перевалки зерна, яка зросла з $9 до $20/т, а іноді сягала $24/т. Сьогодні можна знайти перевалку приблизно за $9/т в портах Великої Одеси. На це вплинули страхові компанії, які можуть страхувати портові термінали, ризики. Також Україна будує потужності, збільшилася кількість операторів, які здатні перевантажувати зерно.

Вікторія Полевик, AgroPortal.ua