На Херсонщині «вирощують» мраморну яловичину

У господарстві утримують 600 голів південної м'ясної породи великої рогатої худоби, яку в народі називають «зебу», пише видання «Херсонці».

М'ясну породу великої рогатої худоби на початку 80-х вивели саме на Херсонщині селекціонерами Інституту тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова «Асканія-Нова». Зебу поєднала в собі аж 14 порід «родичів» з Європи, США, Канади — країн, які спеціалізуються на вирощуванні копитних гігантів.

Як зазначається, 15 років тому «зебу» була під загрозою знищення. На той час бики вирощувалися в іншому державному підприємстві — «Асканія-Нова», 250-тисячне поголів'я якої було під заставою в банку за кредит. Коли ж господарство не змогло віддавати позику, тварин мали забити.

«Банк вже пригнав скотовози — вилучати «зебу» за борги і вивозити на м'ясокомбінат. В академії аграрних наук вхопилися за голови — це ж скільки праці — вчених, тваринників, скільки часу… І тепер на всьому поставити хрест?» — розповів директор ДП ДГ «Асканійське» Віктор Найдьонов.

За його словами, тодішнє керівництво ДП ДГ «Асканійське» вирішило викупити все поголів'«я цієї породи, і з того часу «зебу» вирощуються в «Асканійському».

М'ясо асканійського «зебу» називають пісним, оскільке, мармурова яловичина зовсім не жирна. У господарстві розкривають секрет — вся «фішка» у кормовій базі тварин.

Так, якщо домашнє теля одразу ж відлучається від корови і господарі годують його самостійно, то з дитинчатами «зебу» все зовсім по-іншому. Аж до семи місяців теля залишається поряд із матір'ю, харчуючись її молоком, а потім тварина, яка живе у степу, переводиться на трави — природні корми.

«Завдяки цьому яловичина не жорстка і особлива на смак. Мармурове м'ясо з «Асканійського» замовляють декілька найелітніших ресторанів на Херсонщині. Делікатес, особливо у вигляді стейків, цінують їхні відвідувачі-гурмани», — розказують у господарстві.

Втім, вирощують «зебу» не стільки для м'яса, скільки для розведення та реалізації племінного поголів'я. До військових подій на сході найактивнішими замовниками «зебу» були господарства Донеччини та Луганщини. Зараз рогаті користуються великим попитом на Одещині та Прикарпатті.